Про бідного багача

   

 Жив бідний чоловік. Ліг він якось спати, та не міг заснути. Лежав і думав: "Чому бідним тяжко на світі жити? Чому багачі забирають гроші від бідних людей? У одного багатство, маєток, і він ще відбирає гроші від бідних. Якби я був багачем, то не так би жив. Я би і сам жив і іншим би давав". Коли він так думав, почув якийсь голос:
     - Бери гаманець і будеш багатим. У ньому лише один золотий, але як ти його візьмеш, то відразу появиться другий. Набери скільки хочеш і кинь гаманець у ріку. Доки не кинеш гаманець, не можеш нікому дати ні один золотий, бо вісі твої гроші стануть черепками.
     Мало не здурів той чоловік від радості, коли запалив світло і увидів на столі гаманець. Узяв один золотий, а на його місці видить другий. Почав тягнути гроші, думаючи: "До ранку натягну стільки золота, що буде і мені, і другим людям. А вже тоді кину гаманця у ріку."

     Та вранці подумав собі: "Велика купка грошей, айбо чому ще одну таку купку не натягнути за один день. Буде мені, буде й людям." Айбо, коли прийшов вечір, жаль стало метати гаманець у ріку. Подумав, що зробить се вранці. Не спав цілу ніч і тягнув гроші із гаманця.
     Вранці захотів дуже їсти. У хижі нічого не було, а купити не міг, бо всі гроші стануть черепками. Кинути гаманець у ріку і того ранку пошкодував.
     Так пройшов тиждень. Чоловік від голоду заслаб, айбо з гаманцем йому жаль розлучатися. "Хто би грошам не радий?" - думає собі.
     Коли дуже зголоднів, поніс гаманець до води. Та не кинув його. Пошкодував. І знову вернувся до хижі і почав тягнути золоті монети. Так і умер з гаманцем у руках серед великих купок золота.   Ні собі, ні другим людям добра не зробив. Золото засліплює людей, робить їх зажерливими і несщасними.
     На сьому казці кінець.