Дівчина в криниці

     Жили-були дід та баба. І було в кожного з них по дочці. От раз пряла дідова дочка біля

криниці та й впустила веретенце у воду. Додому йде, плаче. А мачуха і каже:
     - Чого плачеш?
     - То я веретенце у воду впустила!
     Тоді баба давай її лаяти, кричала, кричала і каже:
     - Іди за веретенцем,  та й назад без нього не повертайся!
     Дівчина пішла та й кинулася в криницю. І потрапила на луг. Йде, йде, назустріч їй вівці:
     - Дівчино, доглянь нас, прибери за нами, дамо тобі овечку  та баранця.
     Вона доглянула їх, причепурила, прибрала, вони і кажуть:

   

- Додому підеш - ми тобі віддячимо.
     Вона вклонилася і пішла. Йде далі - назустріч корови:
     - Дівчино, доглянь за нами, поприбирай після нас, дамо тобі корову з теличкою.
     Вона доглянула корівок, причепурила, після них поприбирала, вони і кажуть:
     - Спасибі, дівко, назад підеш - борг не забудемо.
     Йде вона лугом, полем широким, назустріч їй жеребці:
     - Дівчино, а дівчино, доглянь за нами, поприбирай після нас.
     Вона і їм все зробила. Коні й кажуть:
     - Назад підеш, ми тебе не образимо!
     Пішла вона далі і дійшла до хатинки, де старий з старою жили. Тут її веретенце. Каже їй стара бабця:
     - Повинна ти, дівчинко, веретенце викупити, вірою-правдою нам рік прослужити.
     Вона і давай служити. І так добре працювала, що господарі її полюбили.

     Три роки вона у них жила, на четвертий скучила.

     - Відпустіть мене, - просить господарів, - додому батька провідати старого.
     Вони її і пустили. Багато їй всього надавали, а як стала вона через ворота виходити, так її всю золотом обсипало.
     Пішла вона додому, назустріч їй пастухи, дали корівку, та овечку, та жеребчика. То йде вже вона з добром і вся як є - золота. Дійшла до воріт, собачка гавкає:
     - Наша дочка прийшла, гав, гав, добра принесла, гав, гав!
     А баба кричить:
     - Мовчи, давно її чорти з'їли!
     Тут дівчина і входить, вся в золоті.
     Дізнався про це народ, і стали її сватати. Вона за селянина не пішла, за попа не пішла, за пана не пішла, за дворянина не пішла, а посватав Іван-царевич, за нього пішла.
   

Ух, мачуха зла стала, аж зеленіє від заздрощів! Послала тоді і свою рідну дочку в криницю, за веретенцем. Та стрибнула і впала. Встала та пішла. Йде, йде, назустріч овечки:
     - Дівчинко, дівчинко доглянь нас, прибери після нас, дамо тобі овечку!
     А вона була груба, зла, і каже:
     - Ось які! Не за тим я сюди потрапила, не за гноєм пішла - за добром йду!
     І йде. Йшла, йшла, назустріч корови:
     - Дівчино,  доглянь нас, корівочок, прибери після нас, дамо тобі теличку.
     - Не за тим пішла - за золотом йду!
     Прийшла вона до хатинки - до старого і старої.
     - Віддайте, - каже, - моє золоте веретенце! (А яке воно золоте! Просто дерев'яне було)
     А бабця їй і каже:
     - Ти за веретенце відслужи в нас!

     Ну, стала вона служити, і все не ладно, все погано робить, лінується та байдикує. Три дні прослужила, на четвертий додому проситься. Вони її відпустили, дали кошик з добром, тай пішла собі. Дійшла до воріт.
     "Дай, - думає, - в корзину подивлюся!"
     А з кошика жаби, та гади, та різна погань полізла, всю її обліпило, а з воріт смола полилася, всю залила. Побігла вона додому, прибігла до воріт, а собачка:
     - Гав, гав, наша дочка в смолі прийшла!
   
 А баба їй:
     - Цить, наша дочка в золоті прийде!
     Увійшла бабина дочка, вся в смолі. Мати до неї кинулася, припала до неї, так і згинули разом.

Рекомендовані казки:

Про дідову і бабину дочку

Кужіль

Казка про гоніння мачухи