Дід та Баба

     Як жили собі дід та баба, та була в них курочка ряба, та й знесла та курочка яєчко, яєчко не простеньке -  золотеньке. Дід бив, бив - не розбив; баба била, била - не розбила; мишка бігла, хвостиком махнула, яєчко упало й розбилося. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, а ворітця  скрипочуть.
Прилетіла сорока та й питає у ворітець:
- Ворітьця, ворітьця, чого ви скрипочете?
Ворітьця й кажуть:
- Якби ти знала, то б на собі пір'ячко обірвала!
- Як?
- А так: жили собі дід та баба, та була в них курочка ряба, та й знесла та курочка яєчко, яєчко не простеньке -  золотеньке. Дід бив, бив - не розбив; баба била, била - не розбила; мишка бігла, хвостиком махнула, яєчко упало й розбилося. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, а ворітця  скрипочуть.
Сорока й обірвала на собі пір'ячко.
Сіла вона на дубочку, а дубочок і питає:
- Нащо ти, сороко, на собі пір'ячко обірвала?
- Е, якби ти знав, то б на собі гіллячко опустив і листячко обірвав.
- Як?

- А так: жили собі дід та баба, та була в них курочка ряба, та й знесла та курочка яєчко, яєчко не простеньке -  золотеньке. Дід бив, бив - не розбив; баба била, била - не розбила; мишка бігла, хвостиком махнула, яєчко упало й розбилося. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, а ворітця  скрипочуть.
Дубок і опустив гіллячко, і листячко на ньому обсипалося.
Пасся баранець під дубочком і питає:
- Дубочку, дубочку, нащо ти на собі гіллячко опустив?
- Е, якби ти знав, то б і ріжки позбивав.
- Як?
- А так: як жили собі дід та баба, та була в них курочка ряба, та й знесла та курочка яєчко, яєчко не простеньке -  золотеньке. Дід бив, бив - не розбив; баба била, била - не розбила; мишка бігла, хвостиком махнула, яєчко упало й розбилося. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, а ворітця  скрипочуть.
От баранець і позбивав на собі ріжки.
Пішов він до криниці пити води, а криниця й питає:
- Баранець, баранець, нащо ти на собі ріжки позбивав?
- Е, якби ти знала, то б і замуравилась!
- Як?
- А так: жили собі дід та баба, та була в них курочка ряба, та й знесла та курочка яєчко, яєчко не простеньке -  золотеньке. Дід бив, бив - не розбив; баба била, била - не розбила; мишка бігла, хвостиком махнула, яєчко упало й розбилося. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, а ворітця  скрипочуть.
От криниця і замуравилась.
Прийшла писарева наймичка води брати до криниці та й питає:
- Криничко, криничко, чого ти замуравилась?
- Е, якби ти знала, то б і відра побила!
- Як?
- А так: жили собі дід та баба, та була в них курочка ряба, та й знесла та курочка яєчко, яєчко не простеньке -  золотеньке. Дід бив, бив - не розбив; баба била, била - не розбила; мишка бігла, хвостиком махнула, яєчко упало й розбилося. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, а ворітця  скрипочуть.
Наймичка й побила відра.
Приходить додому, а писарка питає:
- Нащо ти відра побила?
- Е, якби ви знали, то б і коси на собі обірвали!
- Як?
- А так: жили собі дід та баба, та була в них курочка ряба, та й знесла та курочка яєчко, яєчко не простеньке -  золотеньке. Дід бив, бив - не розбив; баба била, била - не розбила; мишка бігла, хвостиком махнула, яєчко упало й розбилося. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, а ворітця  скрипочуть.
От писарка й обірвала на собі коси.
Писар і питає:
- Нащо ти, жінко, на собі коси обірвала?
- Е, якби ти знав, то б усі папери в писарні порозкидав і людей повигонив.
- Як?
- А так: жили собі дід та баба, та була в них курочка ряба, та й знесла та курочка яєчко, яєчко не простеньке -  золотеньке. Дід бив, бив - не розбив; баба била, била - не розбила; мишка бігла, хвостиком махнула, яєчко упало й розбилося. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, а ворітця  скрипочуть.
От писар усі папери порозкидав і людей повигонив. Та й цю казку вам написав.