Покотигорошко

     Були собі чоловік та жінка, а у них було два сини і дочка. От батько посилає синів орати; вони кажуть:

     - А хто нам обідати принесе?
     Батько каже:
     - Дівка.
     А дочка відповідає:
     - Я дороги не знаю.
     От брати і кажуть:
     - Як зійдеш на гору, так буде три дороги; на котрій дорозі стружки будуть лежати, то ти по тій і йди.
     Змій бачить, що два брати їдуть і все по дорозі стружки стружать;  він узяв стружки позбирав, та й кида по тій дорозі, що до його нори.
     Брати ждали-ждали обіду та випрягли воли; воли пустили пасти, а самі пішли додому та й питають матері:
     - Де ж ваш, мамо, обід?
     Мати каже:

     - Я ж давно вам з дівкою послала.
     От вони до самого вечора її ждали; уранці встали - її нема.
     Брати кажуть:
     - Мабуть її той проклятий змій узяв!
     Вони одяглися та й пішли сестру шукати. Ідуть та ідуть - коли чередник череду пасе. Вони поздоровались; чередник питає:
     - Куди ви ідете?
     Вони кажуть:
     - До змія - сестру одіймати.
     - Як хочете ви од змія сестру одняти, то з'їжте у мене найбільшого вола.
     Вони не захотіли та й пішли. Ідуть та ідуть - коли пастух пасе овечки. Вони із ним поздоровались. Він їх питає:
     - Куди ви ідете?
     - До змія - сестру одіймати.
     - Коли хочете її забрати, то з'їжте у мене найбільшого барана.
     Вони не захотіли та й пішли.
     Ідуть та й ідуть - коли свинар пасе свині. Вони поздоровалися. Він їх питає:
     - Куди ви ідете?
     - До змія - сестру одіймать.
     - Коли хочете її однять, то з'їжте у мене найбільшого кабана.
     Вони не захотіли та й пішли.
     Ідуть та ідуть - аж змій стоїть коло свого дому. Змій каже:
     - Здрастуйте! Чого вас сюди занесло?
     - До тебе за сестрою.
     - Коли хочете свою сестру взяти, так з'їжте дванадцять волів, дванадцять баранів і дванадцять кабанів.  
     Вони по малесенькому кусочку з'їли та й більше не захотіли. Він їх узяв та під камінь підвернув.
   
     Мати плакала, що нема ні синів, ні дочки; узяла відра та й пішла по воду до колодязя.

Набрала води та й іде - коли горошина котиться по дорозі та й вскочила у відро, а вона і не побачила. Прийшла додому, виливає воду - коли дивиться: горошина у відрі. Вона узяла та й з'їла, і од тієї горошини уродився син. Дали йому ім'я Покотигорошко. Він росте не по годинах, а по хвилинах.
Одного разу посідали вечеряти, Покотигорошко питає:
- Чи у вас, мамо, були іще діти?
- Було у мене двоє синів і одна дочка.
- А де ж вони?
- Змій украв дочку, так сини пішли її шукати; та не має ні синів, ні дочки.
Він повечеряв, обувся й одягнувся.
     - Піду ж і я тепер за ними.
     Просить коваля:

     - Зроби мені велику булаву.
     Коваль зробив йому булаву; Покотигорошко узяв булаву, заплатив та й пішов.
     Іде та іде - коли пасе чередник череду. Він із ним поздоровався; чередник його питає:
     - Куди ти ідеш?
     - Іду до змія - сестру одіймать.
     - З'їж у мене найбільшого вола, так однімеш!
     Він з'їв, подякував та й пішов.
     Іде та іде - коли пастух пасе овечки. Покотигорошко із ним поздоровався; пастух його питає:
     - Куди ти ідеш?
     Він каже:
     - До змія - сестру одіймать.
     - З'їж у мене найбільшого барана, так однімеш!
     Він з'їв, подякував та й пішов.
   Іде та й іде - коли свинар пасе свині. Покотигорошко із ним поздоровався; свинар його питає:
     - Куди ти йдеш?
     - До змія - сестру одіймать.
     - З'їж у мене найбільшого кабана, так однімеш!
     Він з'їв, подякував та й пішов.


     Іде та іде - аж стоїть дім зміїв, і сестра бере з колодязя воду:
     - Здрастуй, сестро! - каже Покотигорошко.
     Вона йому:
     - Який ти мені брат?
     Він каже:
     - Побачиш, який я тобі брат!
     От виходить змій:
     - А, зздрастуй! - каже.
     - Здрастуй!
     Змій його питає:
     - Чого ти прийшов?
     - За сестрою та за браттями.
     - З'їж дванадцять волів, дванадцять баранів і дванадцять кабанів.
     Він узяв і поїв.
     Змій каже:
     - Молодець! Ну, тепер чи будем битися, чи миритися?
     - Будем битися! Я з тобою не хочу миритися.
     - Дми тік, - каже змій.
     - Дми ти, - каже Покотигорошко, - бо ти у своїм добрі хазяїн, а не я.
 

   От змій як дунув - тік у нього став чавунний; а Покотигорошко як дунув - тік у нього став мідний.
     От Покотигорошко я дав змієві булавою, так змій став по коліна у землі; ударив другий раз - убив змія. Тоді узяв його посік-порубав, на попіл перевіяв. Братів з-під каменя випустив, забрав їх і сестру та й пішов з ними додому. Батько й мати були дуже раді!