Міняло

   

Був собі дід та баба; у них не було ніколи дітей. Пішла баба по воду; коли дивиться - горошина котиться по дорозі; баба взяла, вкинула у відро, прийшла додому, виливає воду та й каже своєму дідові:
     - Я знайшла на дорозі горошину.
     Дід каже:
     - Дай мені, стара. Я її посаджу.
     Дід взяв та й посадив під полом. Вона росте не по днях, а по годинах, і не по годинах, а по хвилинах. От виросла вона до неба, і вродились на ній стручки так рясно, що ніхто і не надивується.
     От дід стереже ті стручки, та так, що цілими ночами не спить та стереже. В середу під вечір дід заснув; коли встає вранці - нема стручків.
     Він каже:
     - Піду до Бога, нащо він мої стручки забрав?

     Та й прийшов до Бога і каже:
     - Нащо ти мої стручки забрав?
     Бог йому каже:
     - Коли я твої стручки забрав, так на тобі за твої стручки золоті постільці, срібні волоки. Дід узяв, подякував та й пішов; іде - коли пастух пасе коні. От вони поздоровались; пастух його питає:
     - Де, діду, був?
     Він каже:
     - У Бога.
     - Що тобі Бог дав?
     - Золоті постільці, срібні волоки.

     - Дай мені їх, я тобі дам найкращого коня.
     Він узяв коня, подякував та й пішов; іде та іде - коли чередник пасе череду. От вони поздоровались. Чередник його питає:
     - Де ти, діду, був?
     - У Бога, - каже.
     - Що тобі Бог дав?
     - Золоті постільці, срібні волоки.
     - Де ж вони?
     - Поміняв за коня.
     - Поміняй коня за вола.
     Він узяв вола, подякував та й пішов; іде та іде - коли пастух пасе овечки. От вони поздоровались.

 

 - Де ти, діду, був? - питає пастух.
     - У Бога.
     - Що тобі Бог дав?
     - Золоті постільці, срібні волоки.
     - Де ж вони?
     - Поміняв за коня.
     - Де ж той кінь?
     - Поміняв за вола.
     - Поміняй мені вола за найкращого барана.
     Він поміняв, узяв барана і пішов; іде та іде - коли свинар пасе свині. От поздоровались. Той свинар його питає:
     - Де ти, діду, був?

     - У Бога.
     - Що тобі Бог дав?
     - Золоті постільці, срібні волоки.
     - Де ж вони?
     - Поміняв за коня.
     - Де ж той кінь?
     - Поміняв за вола.
     - Де ж той віл?
     - Поміняв за барана.
     - Поміняй мені барана за найкращого кабана.
     Дід поміняв, подякував та й пішов; іде та іде... Прийшов до міста, дивиться -  коли на базарі чоловік продає шила. От вони поздоровались.
     Той чоловік його питає:

     - Де ти, діду, був?
     Він каже:
     - У Бога.
     - Що тобі Бог дав?
     - Золоті постільці, срібні волоки.
     - Де ж вони?
     - Поміняв за коня.
     - Де ж той кінь?
     - Поміняв за вола.
     - Де ж той віл?
     - Поміняв за барана.
     - Де ж той баран?
     - Поміняв за кабана.
     - Поміняй мені кабана за шило.
     Він узяв шило, подякував та й пішов; іде та іде - коли коробейник назустріч. От вони поздоровались.
     Той його питає:
     - Де ти, діду, був?
     - У Бога.
     - Що тобі Бог дав?
     - Золоті постільці, срібні волоки.
     - Де ж вони?
     - Поміняв за коня.
     - Де ж той кінь?
     - Поміняв за вола.
     - Де ж той віл?
     - Поміняв за барана.
     - Де ж той баран?
     - Поміняв за кабана.
     - Де ж той кабан?
     - Поміняв за шило.
     - Поміняй мені шило за голку.

     Дід поміняв і пішов додому; став перелазити через тин та й загубив голку. Баба вибігла з хати:
     - Я без тебе трохи не пропала! Де ти, мій дідусю, був?
     - У Бога.
     - Що тобі,  старенький, Бог дав?
     - Дав мені золоті постільці, срібні волоки.
     - А де ж вони?
     - Поміняв за коня.
     - А де ж, дідусю, коник?
   

- Поміняв за волика.
     - А де ж, дідусю, волик?
     - Поміняв за барана.
     - А де ж, дідусю, баран?
     - Поміняв за кабана.
     - А де ж, дідусю, кабан?
     - Поміняв за шило.
     - А де ж, дідусю, шило?
     - Поміняв за голку; тобі, старенька, хотів гостинця принести, та став лізти через тин та й загубив.
     - Я рада, що ти сам прийшов!
     Обнялись, поцілувались і пішли в хату.