Пішов хлопець, коли дивиться - шатри стоять, а він того дива зроду не бачив, а там музики грають. От він тії гроші по-оддавав музикам та попроїдав і йде додому. Аж везе чоловік котика на возі, завозить у бір. Хлопець і питає:
- Куди ти, чоловіче, свого котика везеш?
- У бір.
- Продай його мені.
- Купи.
- Що тобі за нього?
- Дві сороківки, - відповідає чоловік.
Заплатив дурний і пішов додому, а котик за ним біжить услід. Приходить додому, а мати й питає:
- А що купив, сину?
- Купив, мамо, - і показує мамі того котика. Стала вона його лаяти.
От він узяв посадив того котика на печі, та й сидять удвох на печі. так годує його вже!
Діждали другого ярмарку. Знову мати випроваджує його:
- Іди ж, - каже, - синку, пару воликів купи!
Він пішов і знову там гроші попроїдав. Купив собі рушницю і пішов додому. Зустрів знов чоловіка - собаку везе.
- Чоловіче, продай мені цю собачку, - звернувся хлопець до чоловіка.
- Добре!
- Що тобі за неї?
- Четвертак.
Той вийняв з кишені та й дав. Іде додому, а собака услід біжить. Приходить додому, мати й питає:
- А що, сину, купив?
- Купив.
- А що ж купив?
- Купив собі рушницю та собаку, буду на полювання ходити.
Стала вона його знов лаяти.
Він нагодував котика і собачку, взяв рушницю і пішов з ними на полювання. Підходить до лісу, аж змій і ведмідь сім літ за перстень б'ються. Так той дурень і питає у своєї охоти:
А змій почув та й каже:
- Щастя твоє та й велике буде, коли уб'єш ведмедя.Так він як намірився, так і вбив ведмедя. А змій одняв перстень у того ж ведмедя та й оддав мисливцю.
- На ж тобі цей перстень, - каже, - і в тебе тепер буде усяка всячина.
От прийшов дурень додому й каже:
- А що, мамо, от я ведмедя на шубу вбив.
А сам вийшов у сінці на поріг та й перекинув той перстень на руку - аж до нього кінь біжить. і такий великий, як піч!
Та й каже:
- Пане мій любий, пане мій милий! Нащо ти мене вимагаєш?
- Лізь же в моє праве вухо, а в ліве вилізь.
От він виліз - і став такий панич! Увійшов у хату, так його мати і не пізнала.
- Де це ти, синку, такого одягу набрав?
То він їй уже признався:
- Буду, мамо, я ще собі триповерховий дім ставити.
- З чого, синку, будеш ставити, коли нічого нема: ні дерева, нічого.
- Та вже з абичого зроблю.
Вийшов хлопець у сінці, знов той перстень перекинув, аж ідуть стільки робітників, несуть усе - і дерево, усе, що треба, й кажуть:
- Пане наш любий, пане наш милий, нащо нас вимагаєш?
- Щоб мені триповерховий дім вибудували і до самого царя скляний міст вимостили.
Так вони йому одним духом зробили: так-то йому той перстень зробив.
От хлопець і посилає матір до царя:
- Іди, - каже, - мамо, провідай, чи оддасть він за мене дочку заміж.
- Я ж не знаю, - каже цар, - ні тебе, ні твого сина. Нехай він сам прийде, так я побачу, який він.
От вона прийшла додому та й каже:
- Говорили, щоб ти сам прийшов, щоб тебе побачили, що ти таке.
От хлопець подумав, щоб у нього ще кращий одяг був, щоб то вже цар оддав дочку. Вийшов у сінці та знову до персня звернувся, то до нього кінь ще кращий прибіг.
- На те кличу тебе, щоб у мене одяг ще кращий був, хочу поїхати до царя, щоб він дочку заміж за мене оддав.
- Лізь, - каже, - у моє праве вухо, а в ліве вилізь.
От він і виліз: так зробився такий панич, що кращого на світі нема - славний та хороший!
Приїхав тоді він до царя. Як побачила та царева дочка, так із радістю піша за нього. Днів за три і повінчались. От уже хлопець вийшов по царівну їхати і питає кота та собаку свого:
- Охота моя люба, охота моя мила, чим мені їхати по свою молоду?- Звернися, - кажуть, - до свого персня, то в тебе буде все.
Так хлопець звернувся - аж до нього біжать шестеро коней і коляска. Аж міст од тих коней тріщить - такі гладкі! І слуги усі, і дівки там поприбирані.
От він уже привіз собі свою молоду. Пожили там із тиждень чи що, і чоловік пішов на полювання, а змій приліз до жінки та й каже:
- Молодичко, це він, твій чоловік, не сам робить: у нього такий перстень, - я йому дав, - що як він чого захоче, те у нього й є. Прийде він, - каже, - з охоти, так захоче відпочити. У лівій кишені буде у нього перстень, так вийми, то будеш багатша ще за свого батька, царя.
От як прийшов чоловік з охоти, так жінка й каже:
- Лягай спочинь.
Так він і заснув, а жінка перстень і вийняла та й вертить. Де взявся змій та за перстень з її рук, та й полетів. Так вони знову у такій хатці опинились, яка була. Уже не має триповерхового дому.
Цар вийшов назавтра - аж нема вже того дому і мосту скляного нема.
- Де це міст подівся і хата? Вже немає тієї, де моя дочка жила.
От цар і поїхав до дочки та й каже її чоловікові:
Узяв дочку свою додому, а чоловіка у сховок кам'яний забив та й замкнув. Кіт і собака плачуть по своєму хазяїнові.
Тоді пан Коцький як став шукати його і знайшов у сховку. Прибіг додому та й каже собаці:
- Я знайшов, братику, свого хазяїна.
- Де? - питає собака.
- Там на шляху у сховку забитий; та вже наш хазяїн їсти хоче, ходім йому шукать їсти.
Як пішли та й пішли, так там увійшли у село, аж жінка наварила вареників і сметаною полила. От кіт залишив собаку під коморою, а сам уліз у хату, наївся там, а собаці макітру подав попід стріхою. Собака взявся за макітру та й несуть хазяїну їсти, а люди за ними кричать, щоб то однять у них вареники. Так ні, не одняли. От вони принесли до сховку, так кіт по одному варенику позносив на сховок і нагодував хазяїна, потім питає:
- Ти, може, хазяїну, і пити хочеш?
- О, хочу, котику-братику!
- От побіг кіт та у плугатарів украв глечик і собаці на шию почепив.
- Біжи, - каже, - води принеси!
Так собака побіг і приніс на шиї води, кіт і подав ту воду хазяїну.
- Ходім, - мовив кіт, - ще хліба хазяїну принесем.
От вони і пішли. Там молодиця напекла паляниць, а кіт увійшов у сінці та:
- Мяу!
Господарі виганяли його, виганяли - не вигнали та й пішли у хату. а він - за паляницю та й подав собаці, та ще й собі одну взяв.
От і пішли до хазяїна, подали йому й ті паляниці. потім пішли до змія того персня одіймати. Ідуть собі, а собака й питає:
- Може ти, коте, їсти хочеш?
- Хочу, - відказує кіт, - та де його взяти?
- Сядь же ти, коте, на дорозі, а я піду із цих дубків вижену зайчика, ти піймаєш, і мене за річкою коло шинку погодуєш. Ти у хату підеш та мені хліба винесеш.
От собака і вигнав зайчика, а кіт піймав, та взяли і з'їли удвох і йдуть. Прийшли до річки, собака й каже:
- Сядь на мене, коте, я тебе перевезу.- Я, - відповідає кіт, - сам перепливу.
Як скочив собака у воду, так і переплив річку. Та сів на березі, вже й висушився, а кіт усе у воді, от собака скочив у воду, і кота виніс на собі. Вилізли з води та й пішли.
Підійшли до шинку. Кіт посадив собаку на призьбі, а сам пішов у хату.
- Сиди ж, - каже, - собако, а я піду, там у п'яниці є табакерка, так я її украду та й тобі хліба винесу.
Увійшов у хату - так його там лащать, куски йому кидають. А він набере у рот та й несе собаці їсти. Та знову увійшов у хату, а чоловік нюхає тютюн, так він вирвав у нього з рук тую табакерку, та й побігли з собакою.
Прибігли до змієвого двору: вікна одчинені і собаки навкруги лежать, і колодязь коло двору.
От кіт і каже:
- Лежи ж ти тут, собако, коло двору, на йди, бо тебе тії собаки розірвуть. Та набери води, на мій хвіст налий і тютюну отого потопчи на хвіст.
Собака так і зробив. Кіт і поліз у вікно до змія. Змій на ліжку лежить, спить і перстень той у зубах держить. Кіт узяв та хвостом з тютюном йому у рот, так змій перстень і виплюнув. Кіт за перстень та й утік у вікно. Та вже з собакою так біжать, утікають! А змій того персня шукає, усюди лазить.
От прибігли до тієї річки, що перепливали, собака і каже:
- Як же ми будем цей перстень нести? Як ти будеш сам нести, то тебе хазяїн буде жаліть, а мене ні. Начепимо краще на ломачку.
Вони почепили на ломачку той перстень та в зубах і несуть. Пливуть через річку, а кіт
упустив ломачку, а перстень з одного боку сковзнув і впав у воду. Вийшли на берег собака і кіт, сидять, аж біжить до них вовк та й каже:- Може ви, братці, хочете їсти?
- Хочемо, - відмовляють, - та ніде взяти.
- Ходіть, там коні пасуться, так я коня заріжу, там і з'їмо.
Вони пішли. Вовк коня зарізав, вони наїлися та й прийшли знову до берега і сидять, стережуть того персня.
І знову їсти захотіли.
- Ходім, - каже котові собака, - і я так коня заріжу, як вовк.
прийшли до коня, собака хотів ухопити його за хвіст, кінь як брикнув, так і вбив собаку.
Аж веде перепілочка дітей; а він - за перепеля, а перепілочка кричить, просить:
- Котику-братику, пусти, що хочеш, те й зроблю.
- Дістань з води перстень.
Як вона полізла і дістала йому той перстень, так він і пустив її дитятко та й пішов до хазяїна з тим перснем.
До сховку до того прийшов, подав хазяїну перстень і мовив:
- Єсть, хазяїну, наше все те, що було.
А він так зрадів.
- Та нема, - каже, - нашого собаки.
- А де ж?
- Кінь убив.
Хазяїн перевернув перстень. так сховок чисто розлетівся. От прийшов додому, так у нього знов стали такий дім і міст, і він став такий самий панич, як і був, і знов узяв цареву дочку. І живуть.
Немає коментарів:
Дописати коментар