Навчив раз один чоловік вовка у повозці ходить. От їде, а пани і перестрівають його, здивувались та й кажуть:
- Продай нам цього вовка.
- Купіть, - каже, - та тільки що ви з ним робитимете?
- Він у нас, - кажуть, - писарем буде.
Ото сторгувались, чоловік забрав гроші, а пани того вовка і розійшлись. Через стільки там років той чоловік і задумав: "Піду та одвідаю свого вовка".
Найшов того пана, питає, де вони вовка діли.
- А він, - кажуть, - у Петербурзі генералом, коли хочеш його побачити, так питай такого-то генерала.
От він і пішов у Петербург. Зараз допитавсь того генерала.
- Визвіть, - каже, - мені його.
Ось виходить генерал та до нього так строго:
- Чого тобі?
Так того чоловіка ця груба річ за серце узяла, як крикне ж він на генерала:
- А у ярмо і забув?
- Продай нам цього вовка.
- Купіть, - каже, - та тільки що ви з ним робитимете?
- Він у нас, - кажуть, - писарем буде.
Ото сторгувались, чоловік забрав гроші, а пани того вовка і розійшлись. Через стільки там років той чоловік і задумав: "Піду та одвідаю свого вовка".
Найшов того пана, питає, де вони вовка діли.
- А він, - кажуть, - у Петербурзі генералом, коли хочеш його побачити, так питай такого-то генерала.
От він і пішов у Петербург. Зараз допитавсь того генерала.
- Визвіть, - каже, - мені його.
Ось виходить генерал та до нього так строго:
- Чого тобі?
Так того чоловіка ця груба річ за серце узяла, як крикне ж він на генерала:
- А у ярмо і забув?
Немає коментарів:
Дописати коментар