Лисиця та Журавель

     Лисиця з Журавлем затоваришувала. Та й просить журавля:
- Навчи мене літати, а я тебе навчу, як тут зимувати.
Забрала журавля до себе в нору. Журавель і питає:
- Скільки в тебе, лисичко, думок?
- У мене аж сім думок, - відказала хвастуха-лисичка.
- А в тебе, журавлику, скільки?
- А в мене, - каже смиренний журавель, - тільки дві: як курлу, так курлу.
Коли це йдуть мисливці на полювання. Лисичка до журавля:
- Ось лежи, - каже, - ти, Журавлику, тут коло нори, а я тебе багном обляпаю, а як прийдуть стрільці, ти лежи нерухомо, щоб вони з тобою не робили. Вони будуть тебе вертіти, перекидати з боку на бік, скажуть: "Лисиця задушила", а я тим часом вибіжу з нори та й побіжу; вони, побачивши мене, покинуть тебе та поженуться за мною, а ти й полетиш.
І справді, наспіли стрільці, вертіли журавля, вертіли, запримітили й нору лисиччину та й кажуть:
- Це лисиця його задушила і заволокла сюди. Ось і нора її.
А тут лисиця і винирнула. Та й навтіки.
Стрільці у погоню за нею, а журавель закурликав, знявся і собі полетів. Стрільці не зловили нікого.
Ось потім знову зійшлася лисиця з журавлем. Лисиця своє провадить, каже:
- А що, Журавлику, навчила я тебе як зиму зимувати та від мисливців втікати, то тепер і ти навчи мене як же літати.
Журавель каже:
- Сідай на мене, на крила, та держись.
Піднявся вгору, а вона лясь! І впала на землю.
- Ні, ти мене вище підійми! - каже лисиця.
Він її ще вище підняв. Не вдержалася лисиця, упала на пеньок та й убилась сердешна!
От тобі і сім думок! А в журавля дві, та правдиві.