Були собі дід і баба, і мали вони собі просо на полі. Все дід його стеріг. Раз прийшов пообідати додому та й каже:
- Біжи, сину, постережи просо!
От пішов син стерегти просо. Іде він і чує, щось каже в просі:
- Ось і хлопчик іде, і пундик несе... Як візьму я хлопчика за волоса, закину хлопчика в чорні ліса. Як почну я хлопчика терти та м'яти, то не буде кому хлопчика обороняти.
Прийшов той хлопчик додому і каже:
- Тату, щось у нашім просі є!
- Брешеш, сину, - каже йому тато, - захотів їсти та й прийшов додому!
Посилає батько дочку стерегти просо. Пішла вона. Приходить на те місце - воно знову з проса обзивається:
- От і дівчина йде, і пундик несе... Як візьму я дівчину за волоса, то закину дівчину в чорні ліса. Як почну я дівчину терти та м'яти, то не буде кому дівчину обороняти.
Прийшла дівчина додому та й каже:
- Щось і справді є в нашім просі!
Каже їй батько:
- Брешеш, ти не хотіла стерегти та й прийшла додому. Біжи ще ти, бабо!
Пішла баба, а воно знов озивається:
- От і бабка йде, і пундик несе... Як візьму я бабку за волоса, та закину бабку в чорні ліса. Як почну я бабку терти та м'яти, то не буде бабку кому обороняти.
Прийшла баба додому та й каже старому:
- Ні, діду, що не кажи, а в нашім просі щось таки та є!
- Брешеш, - каже дід, - і ти, стара бабо! Піду я сам!
Пішов і дід, а воно йому каже:
- От і дідусь іде і пундик несе... Як візьму я дідуся за волоса, та закину дідуся в чорні ліса. Як почну я дідуся терти та м'яти, то не буде кому його обороняти.
Прийшов і дід додому та й каже до старої:
- Справді, щось є в нашім просі. Треба йти за попом, щоб його освятити.
Каже йому баба:
- То й піди, діду!
От і пішов дід до попа і попросив, щоб він прийшов освятити просо. Зібрався піп, забрали з церкви образи і пішли просо святити. А воно знов озивається:
- От і попик іде і пундик несе... Як візьму я попика за волоса, та закину попика в чорні ліса. Як почну я попика терти та м'яти, то не буде кому попика обороняти.
Піп перелякався та навтіки, загубив хрест і кадильницю... Всі люди повтікали і образи покидали на полі, а дід лиш один залишився та й дивиться, аж іде хлопчик, а те, що в просі, озивається:
- От і хлопчик іде, і пундик несе... Як візьму я хлопчика за волоса, та закину хлопчика в чорні ліса. Як почну я хлопчика терти та м'яти, то не буде кому обороняти.
А той хлопець іде та все прислухається, де воно говорить.
А воно йому й каже:
- Приступи, приступи! Приступи, приступи!
А той хлопчик все ближче приступав, аж поки не побачив. А тоді як ударить по ньому булавою, а воно так і розсипалось грішми. Поділився той хлопець з дідом грішми та й пішли вони додому.
- Біжи, сину, постережи просо!
От пішов син стерегти просо. Іде він і чує, щось каже в просі:
- Ось і хлопчик іде, і пундик несе... Як візьму я хлопчика за волоса, закину хлопчика в чорні ліса. Як почну я хлопчика терти та м'яти, то не буде кому хлопчика обороняти.
Прийшов той хлопчик додому і каже:
- Тату, щось у нашім просі є!
- Брешеш, сину, - каже йому тато, - захотів їсти та й прийшов додому!
Посилає батько дочку стерегти просо. Пішла вона. Приходить на те місце - воно знову з проса обзивається:
- От і дівчина йде, і пундик несе... Як візьму я дівчину за волоса, то закину дівчину в чорні ліса. Як почну я дівчину терти та м'яти, то не буде кому дівчину обороняти.
Прийшла дівчина додому та й каже:
- Щось і справді є в нашім просі!
Каже їй батько:
- Брешеш, ти не хотіла стерегти та й прийшла додому. Біжи ще ти, бабо!
Пішла баба, а воно знов озивається:
- От і бабка йде, і пундик несе... Як візьму я бабку за волоса, та закину бабку в чорні ліса. Як почну я бабку терти та м'яти, то не буде бабку кому обороняти.
Прийшла баба додому та й каже старому:
- Ні, діду, що не кажи, а в нашім просі щось таки та є!
- Брешеш, - каже дід, - і ти, стара бабо! Піду я сам!
Пішов і дід, а воно йому каже:
- От і дідусь іде і пундик несе... Як візьму я дідуся за волоса, та закину дідуся в чорні ліса. Як почну я дідуся терти та м'яти, то не буде кому його обороняти.
Прийшов і дід додому та й каже до старої:
- Справді, щось є в нашім просі. Треба йти за попом, щоб його освятити.
Каже йому баба:
- То й піди, діду!
От і пішов дід до попа і попросив, щоб він прийшов освятити просо. Зібрався піп, забрали з церкви образи і пішли просо святити. А воно знов озивається:
- От і попик іде і пундик несе... Як візьму я попика за волоса, та закину попика в чорні ліса. Як почну я попика терти та м'яти, то не буде кому попика обороняти.
Піп перелякався та навтіки, загубив хрест і кадильницю... Всі люди повтікали і образи покидали на полі, а дід лиш один залишився та й дивиться, аж іде хлопчик, а те, що в просі, озивається:
- От і хлопчик іде, і пундик несе... Як візьму я хлопчика за волоса, та закину хлопчика в чорні ліса. Як почну я хлопчика терти та м'яти, то не буде кому обороняти.
А той хлопець іде та все прислухається, де воно говорить.
А воно йому й каже:
- Приступи, приступи! Приступи, приступи!
А той хлопчик все ближче приступав, аж поки не побачив. А тоді як ударить по ньому булавою, а воно так і розсипалось грішми. Поділився той хлопець з дідом грішми та й пішли вони додому.
Немає коментарів:
Дописати коментар