Мужик із жінкою часто сперечались: кому з них робити трудніш? Мужик каже, що йому трудніш у полі, а жінка - що їй трудніш дома. От раз літом і помінялись вони роботами: жінка поїхала орати, а мужик зостався дома. От, ідучи орачем, жінка і наказує мужикові:
- Гляди ж ти мені, не проспи череди, віджени корів у череду, а овечок і телят - у ватагу; та гляди не запропасти курчат із квочкою, нагодуй їх; та щоб обід у тебе поспів, поки приїду, і буханців напечи та масла сколоти, і щоб сколотини були, он там сухе просо, то стовчи пшона на кашу.
Загадала усе, і поїхали собі із сімейкою у поле. Мужик поки зібрався гнати худобу, а ватагу й череду вже погнали, треба було бігом доганяти. Вернувсь додому, та щоб шуліка не потаскав курчат, він позв'язував їх ниткою, прив'язав до квочки і пустив надвір, а сам став поратись у печі. Бачив він, що жінка тоді і діжу місить, і пшоно товче на кашу, як топиться у печі. От замісив мужик діжу і став на ступу пшоно товкти. А щоб за одним заходом сколотити і масло, прив'язав до пояса горщик із сметаною, бач, з такою гадкою, що як товктиметься пшоно то й масло сколотиться. От тільки почав товкти пшоно в ступі, а квочка - кирр, кирр, а курчата як запищать. Він із ступи та надвір - глянути, чого вони, то зачепивсь за ломаку і простягнувся, горщик зі сметаною розбивсь. Дивиться - аж здоровенний шуліка ухопив курча, а за ним потяглися угору і останні курчата з квочкою, бо зв'язані були міцно. Так усіх і попер шуліка. Поки мужик розглядав, куди поніс шуліка квочку з курчатами, тим часом убрались свині в хату, одна звалила діжу з тістом, воно попливло по хаті, а свиня глита його на весь рот, а друга свиня порається біля пшона в ступі, а тут і в печі погасло. Загадавсь мужик, стоїть та дума, що йому робити, а вже давно обідня пора. От вже і жінка повернулась з поля. Приїхала у двір, зирк - квочки нема. Мерщій розпрягла шкапу та в хату, та й питає мужика:
- Де квочка з курчатами?
- Де! Шуліка ухопив. Я позв'язував курчат та й поприпинав до квочки, щоб шуліка не схопив якого або щоб не порозбігались, аж шуліка налетів, такий здоровенний, що й квочку поніс, і курчат.
- А обідати наварив?
- Наварив! Коли в печі погасло!
- Масло сколотив?
- Е, сколотив тобі! Побіг за квочкою, спіткнувся, а горщик розбився, і сметану собаки поїли.
- Та що це у тебе тісто по хаті?
- Та бісові свині! Я кинувся за квочкою, а вони у хату: одна діжу вивернула, друга пшоно в ступі поїла.
- Так ти, бачу, все поробив?
- Еге, поробив! Поробиш за тими іродовими шуліками та свиньми.
- А я ж зорала, що ти сказав, та, бач, у яку ще пору звернулась.
- Еге, там одне діло, а тут ач скільки наказала: і те зроби, і друге зроби, де ж його усе упорати?
- А я ж упорую кожного дня. От тож і є! Не сперечайся, не кажи, що жінкам нічого робити.
- Гляди ж ти мені, не проспи череди, віджени корів у череду, а овечок і телят - у ватагу; та гляди не запропасти курчат із квочкою, нагодуй їх; та щоб обід у тебе поспів, поки приїду, і буханців напечи та масла сколоти, і щоб сколотини були, он там сухе просо, то стовчи пшона на кашу.
Загадала усе, і поїхали собі із сімейкою у поле. Мужик поки зібрався гнати худобу, а ватагу й череду вже погнали, треба було бігом доганяти. Вернувсь додому, та щоб шуліка не потаскав курчат, він позв'язував їх ниткою, прив'язав до квочки і пустив надвір, а сам став поратись у печі. Бачив він, що жінка тоді і діжу місить, і пшоно товче на кашу, як топиться у печі. От замісив мужик діжу і став на ступу пшоно товкти. А щоб за одним заходом сколотити і масло, прив'язав до пояса горщик із сметаною, бач, з такою гадкою, що як товктиметься пшоно то й масло сколотиться. От тільки почав товкти пшоно в ступі, а квочка - кирр, кирр, а курчата як запищать. Він із ступи та надвір - глянути, чого вони, то зачепивсь за ломаку і простягнувся, горщик зі сметаною розбивсь. Дивиться - аж здоровенний шуліка ухопив курча, а за ним потяглися угору і останні курчата з квочкою, бо зв'язані були міцно. Так усіх і попер шуліка. Поки мужик розглядав, куди поніс шуліка квочку з курчатами, тим часом убрались свині в хату, одна звалила діжу з тістом, воно попливло по хаті, а свиня глита його на весь рот, а друга свиня порається біля пшона в ступі, а тут і в печі погасло. Загадавсь мужик, стоїть та дума, що йому робити, а вже давно обідня пора. От вже і жінка повернулась з поля. Приїхала у двір, зирк - квочки нема. Мерщій розпрягла шкапу та в хату, та й питає мужика:
- Де квочка з курчатами?
- Де! Шуліка ухопив. Я позв'язував курчат та й поприпинав до квочки, щоб шуліка не схопив якого або щоб не порозбігались, аж шуліка налетів, такий здоровенний, що й квочку поніс, і курчат.
- А обідати наварив?
- Наварив! Коли в печі погасло!
- Масло сколотив?
- Е, сколотив тобі! Побіг за квочкою, спіткнувся, а горщик розбився, і сметану собаки поїли.
- Та що це у тебе тісто по хаті?
- Та бісові свині! Я кинувся за квочкою, а вони у хату: одна діжу вивернула, друга пшоно в ступі поїла.
- Так ти, бачу, все поробив?
- Еге, поробив! Поробиш за тими іродовими шуліками та свиньми.
- А я ж зорала, що ти сказав, та, бач, у яку ще пору звернулась.
- Еге, там одне діло, а тут ач скільки наказала: і те зроби, і друге зроби, де ж його усе упорати?
- А я ж упорую кожного дня. От тож і є! Не сперечайся, не кажи, що жінкам нічого робити.
Немає коментарів:
Дописати коментар