Лисиччина учта

     Закликала лисиця журавля в гості до себе. Зварила молочної кашки - дуже смачної - подала на тарілочці.
Дзьобав, дзьобав журавель ту кашку - нічого не вдіє, не захопить своїм дзьобом каші, бо мілка мисочка! А лисичка дивиться та ще й припрошує:
- Їж, голуюе, їж мій сусідоньку!
Так ні! Не захопить журавель кашки! Так і не міг поживитися.
- Ну, - каже лисичка, - коли так гордуєш моєю учтою, то треба хоч самій із'їсти, щоб моя праця дармо не пропала!
Та й почала лизати кашку, бо їй же саме добре лизати з мисочки.
Зібрався журавель додому, а сам думає: "Ну, стривай же, голубко!" А лисичці сказав:
- Бувай здорова! Та прошу тебе, приходь до мене завтра на обід!
- Добре, добре! - каже лисичка-сестричка, - прийду!
Другого дня прибігла лисичка до журавля на обід. Журавель наварив меду, такого доброго-доброго, та й поставив у пляшці з довгою, вузькою шийкою.
Ну, це вже для гості невлад! Лисичка і сяк, і так, і язиком - ніяк не здобуде медку!
- Ну, каже журавель, - щось мій медок усе цілий, треба вже самому випити чи що!.. Та й став пити, засаджуючи свого довгого дзьоба в пляшку. А лисичка тільки дивилася.