Жили-були дід та баба. І було в кожного з них по дочці. От раз пряла дідова дочка біля
криниці та й впустила веретенце у воду. Додому йде, плаче. А мачуха і каже:
- Чого плачеш?
- То я веретенце у воду впустила!
Тоді баба давай її лаяти, кричала, кричала і каже:
- Іди за веретенцем, та й назад без нього не повертайся!
Дівчина пішла та й кинулася в криницю. І потрапила на луг. Йде, йде, назустріч їй вівці:
- Дівчино, доглянь нас, прибери за нами, дамо тобі овечку та баранця.
Вона доглянула їх, причепурила, прибрала, вони і кажуть:
криниці та й впустила веретенце у воду. Додому йде, плаче. А мачуха і каже:
- Чого плачеш?
- То я веретенце у воду впустила!
Тоді баба давай її лаяти, кричала, кричала і каже:
- Іди за веретенцем, та й назад без нього не повертайся!
Дівчина пішла та й кинулася в криницю. І потрапила на луг. Йде, йде, назустріч їй вівці:
- Дівчино, доглянь нас, прибери за нами, дамо тобі овечку та баранця.
Вона доглянула їх, причепурила, прибрала, вони і кажуть: