Залізний вовк

     Була собі така пані, що любила вовка. Зробили її ковалі залізного вовка, взяла вона його у покої, так ним тішиться, так йому їсти дає, і їсти, і пити, а він не хоче ні їсти, ні пити. Так йому Бог дав, що він ожив, і ходить залізний вовк. Приходить він до пані:
     - Пані, дайте їсти.
     - Піди собі, серце моє, достань і з'їж найкращого коня.
     Він як пішов, всіх коней подушив, жоден не зостався. Приходить знов до пані:
     - Дайте, пані, їсти!
     - Піди, серце моє, на обору(обора- відгороджена частина двору з приміщенням для худоби)  і з'їж найкращу ялівку.
     А він геть усі ялівки подушив, і жодної не зосталось.
     Приходить до пані:
     - Дайте, пані, їсти!

     - Піди собі на обору, з'їж найкращого вола.
     А він пішов та всіх видушив до одного. Приходить до пані:
     - Дайте, пані, їсти!
     - Піди собі в кошару і з'їж вівцю, котра найкраща.
     Він як пішов, то усенькі вівці видушив. Приходить до пані:
     - Дайте, пані, їсти!
     От уже вона догадалася, що погано. Бачить вже, що таких убитків наробив.
     - Піди, моє серце, до кухні, що кухарка варила, та й з'їсиш.
     А він пішов та всі горшки побив і кухарку задушив. Приходить знов до пані:
     - Дайте, пані, їсти!
     - Що ж я тобі дам, серце, їсти, коли нема нічого. Піди собі на двір: там ходять слуги, то вони дадуть тобі їсти.
     Він як пішов, то всіх слуг подушив. От пані вже сховалась, а він приходить на кухню, питається горшка: "Горщику, горщику! Скажи мені куди хазяйка пішла."
     Горщик каже:
     - Не скажу, куди пішла, бо вона в мені їсти варить і виїсть із мене, і обмиє мене, щоб я висох.
     Прийшов до миски:

     - Миско, миско, скажи мені, куди хазяйка пішла.
     - Не скажу, бо вона мене обмиє і поставить чисту.
     Прийшов до ложки:
     - Ложко, ложко, скажи, куди хазяйка пішла.
     - Не скажу: вона мене обмиє - я чиста лежу.
     Прийшов до лавки:
     - Лавко, лавко! Скажи мені, куди хазяйка пішла.
     - Не скажу! Вона мене змиє, зітре, то  я чиста стою.
     Прийшов до сокири:
     - Сокиро, сокиро! Скажи мені, куди хазяйка пішла.
     - Не скажу. Вона мною дров нарубає і покладе мене, я лежу.
     Прийшов до свердла:
     - Свердлику, свердлику, скажи мені, куди хазяйка пішла.
     - Не скажу. Вона мною провертить та й покладе мене.
     Прийшов до долота:
     - Долото, долото, скажи мені, куди хазяйка пішла.
     - Скажу, бо вона мене все обухом б'є: іди просто у курник, там твоя хазяйка сидить.
     От він пішов та і з'їв ту пані, та й уже сам зостався.