Іде чоловік з сокирою, а бариня сидить під вікном.
- Чим ти, - питає, - мужик, займаєшся?
- То де діжку, - каже, - наб'ю, де дров нарубаю.
- Наймись до мене.
- То й найміть.
- Ось набий мені цю бочку, - каже, і дає йому уперед гроші.
Він узяв ту бочку порубав, у круг на дрова склав та й пішов собі.
Приїздить пан, побачив ту бочку.
- Що се, - питає, - таке?
- Та се, душенько, мужик надув.
- От я запряжу тройку коней, так я його дожену.
Побіг скоро і догнав. А мужик побачив його та й став у гречці під дубом, наче держить того дуба. Пан і питає його, чи не бачив він тут мужика з сокирою.
- Ні, - каже, - бачив.
- А що, я його дожену?
- Ні, ви, пане, не доженете; якби я, то я б вашими кіньми догнав.
- Так бери коні, дожени.
- Давайте сто рублів та постійте, оцього дуба подержте.
От пан став під дубом, аж пнеться та держить його, а того чоловіка і духу немає. "Обманув, сякий-такий! Постій же, я тобі гречку витолочу, скину дуба".
Одскочив з-під дуба: "От-от упаде!", а дуб і не зворухнеться. "А надув! Вернусь, ще візьму тройку коней, я його дожену".
Наздоганяє того чоловіка вже на другій тройці.
- Чи не бачив ти, - питає, - тут такого-то чоловіка?
- Ні, - каже, - бачив.
- Що ж, я його дожену?
- Ні, ви не доженете, а якби я вашими кіньми, то й догнав би.
- Так бери та дожени.
- Ніколи, пане, треба солов'я стерегти.
А він як ото забачив пана, накрив пеньок шапкою та й стоїть.
- На тобі сто рублів, біжи дожени його, а я твого солов'я постережу.
Узяв той і коні, і гроші, тільки його й бачили. А пан ждав, ждав та й каже: "Надув і цей! От я йому дам". Як учеше кулаком по шапці... "Тьху!" Вернувся, ще одного коня взяв, знов наздоганяє чоловіка, а він у дупло вліз та й виглядає відтіля.
- Чи ти не бачив, - питає, - тут такого-то чоловіка?
- Бачив, - каже.
- Що ж, я його дожену?
- Ні, пане, не наздоженете. Якби я вашим конем, я б догнав, так треба ось у дуплі сидіти.
- Дожени, - каже, - я тобі заплачу і у дуплі за тебе посиджу.
Поліз пан у дупло, а чоловік на коня та й подавсь. А пан сидів, сидів у дуплі та там і пропав.
- Чим ти, - питає, - мужик, займаєшся?
- То де діжку, - каже, - наб'ю, де дров нарубаю.
- Наймись до мене.
- То й найміть.
- Ось набий мені цю бочку, - каже, і дає йому уперед гроші.
Він узяв ту бочку порубав, у круг на дрова склав та й пішов собі.
Приїздить пан, побачив ту бочку.
- Що се, - питає, - таке?
- Та се, душенько, мужик надув.
- От я запряжу тройку коней, так я його дожену.
Побіг скоро і догнав. А мужик побачив його та й став у гречці під дубом, наче держить того дуба. Пан і питає його, чи не бачив він тут мужика з сокирою.
- Ні, - каже, - бачив.
- А що, я його дожену?
- Ні, ви, пане, не доженете; якби я, то я б вашими кіньми догнав.
- Так бери коні, дожени.
- Давайте сто рублів та постійте, оцього дуба подержте.
От пан став під дубом, аж пнеться та держить його, а того чоловіка і духу немає. "Обманув, сякий-такий! Постій же, я тобі гречку витолочу, скину дуба".
Одскочив з-під дуба: "От-от упаде!", а дуб і не зворухнеться. "А надув! Вернусь, ще візьму тройку коней, я його дожену".
Наздоганяє того чоловіка вже на другій тройці.
- Чи не бачив ти, - питає, - тут такого-то чоловіка?
- Ні, - каже, - бачив.
- Що ж, я його дожену?
- Ні, ви не доженете, а якби я вашими кіньми, то й догнав би.
- Так бери та дожени.
- Ніколи, пане, треба солов'я стерегти.
А він як ото забачив пана, накрив пеньок шапкою та й стоїть.
- На тобі сто рублів, біжи дожени його, а я твого солов'я постережу.
Узяв той і коні, і гроші, тільки його й бачили. А пан ждав, ждав та й каже: "Надув і цей! От я йому дам". Як учеше кулаком по шапці... "Тьху!" Вернувся, ще одного коня взяв, знов наздоганяє чоловіка, а він у дупло вліз та й виглядає відтіля.
- Чи ти не бачив, - питає, - тут такого-то чоловіка?
- Бачив, - каже.
- Що ж, я його дожену?
- Ні, пане, не наздоженете. Якби я вашим конем, я б догнав, так треба ось у дуплі сидіти.
- Дожени, - каже, - я тобі заплачу і у дуплі за тебе посиджу.
Поліз пан у дупло, а чоловік на коня та й подавсь. А пан сидів, сидів у дуплі та там і пропав.
Немає коментарів:
Дописати коментар