Лисичка-суддя

   

Двоє котиків веселих добули собі хитро-мудро грудочку сиру. Одбігли з ним подалі й почали радитися, як його краще поділитися. Та ще й поділитися так, щоб не було кривди ні тому, ні тому, - щоб якраз по правді рівнесенько розділити.
     Один котик і каже:
     - Давай поділимо отак, у поперек!
     А другий каже:
     - Ні, розділимо краще вздовж!
     Отак і сперечаються. Коли це біжить лисичка. Побачила вона котиків, угледіла грудочку сиру, зупинилася та й питає:

     - А що тут у вас таке? Про що сперечаєтесь?
     - Так і так, - розказують котики, - ось не знаємо, як нам краще поділити грудочку сиру.

     - Е, - каже лисичка, - це можна дуже добре зробити! Ось дайте, я вам поділю!
     Котики й оддали їй грудочку сиру, щоб вона розділила. Лисичка переломила грудочку сиру на двоє, а далі й каже:
     - Ні, оцей шматочок - більший, треба порівняти!
     Та й над'їла один шматочок.
     - А тепер, - каже, - оцей більший, треба його трішки підрівняти, щоб по правді було! Не можна ж, щоб котрому з вас кривда була!

     Та й знову над'їла. Та так рівняла, рівняла - то той шматочок над'їсть, то той, - поки стало два зовсім малесеньких шматочки.
     - Ну, - каже лисичка, - оце ж маєте тепер уже зовсім однаковісінькі шматочки, хоч і на важницю покладіть!
     - Ну, добре, - кажуть котики, - але ж ти багато нашого сиру з'їла! За що ти стільки нашого добра взяла?
 
   - Як - за віщо?! - одказала лисичка. - А я ж вас поділила!

Близькі за змістом казки:
Казка про те як солдат із зуба борони юшку варив
Лисичка-сестричка і вовк-панібрат
Пан-Коцький
Про бідного Багача
Як лисичка Івана-баштанника зробила царем