Маляр

 

 Жив собі бідний маляр Грицько. Грошей у нього не водилося, а матір стареньку доглядати потрібно, то і змушений був продавати свої картини. От якось раз стоїть він на торзі, свій товар прихвалює. Підходить до нього якась пані та й каже:
     - Хлопче, бачу файно ти малюєш, а прийди до мене кімнати у палаці розмальовувати.
     - А роботи у вас багато? - питається Грицько.
     - Не менше як на три роки.
     - Ох, - каже хлопець, - не знаю на кого я матір залишу стареньку, та й з чого ж вона буде жити, коли я до вас піду малювати?
     - Твоїй мамі дам прислугу і стільки грошей, що її до смерті вистачить.
     Згодився тоді Грицько. Тоді і приїхала за ним пані з паном. Посадили його на бричку і везуть. Їхали день, два, а на третій хлопцеві очі зав'язали і аж у палатах зняли пов'язку.
     Пан показав Грицькові своє господарство:
     - Будеш малювати сто кімнат. У першій кімнаті маєш свою майстерню, в другій житимеш. Ось ця служниця буде тобі у роботі допомагати. Лише в п'ятдесяту та соту кімнати не смієш заходити.
     Малює Грицько і дивується, що ніде у палатах немає денного світла. А тут ще захотілося йому знати, що є в п'ятдесятій і сотій кімнатах. Запитав він якось служницю, а та йому каже:
     - А п'ятдесятій закований на три ланцюги дід, а в сотій чарівниці колишуть на скатертині дівчину.
     "А що, як заглянути туди?" - думає собі хлопець.
     Одного разу роздивився добре, чи нема когось у підземеллі. Крім служниці, нікого не було. Зайшов у п'ятдесяту кімнату.  Прикований до залізного стовпа дід похмуро глянув на нього і спитав:
     - І ти бити прийшов?
     - Діду, - перепрошував Грицько, - я тут невільник. Мене найняли кімнати малювати. А ви таке говорите.
     Заспокоївся старий і розповів, що його колись найняли ці палати будувати. А коли прийшов час розплачуватися, прикували трьома ланцюгами до стовпа.
     - Мені вже не довго жити, - говорить дід. - Про мене не турбуйся. Лише просив би я тебе визволити дівчину, яку колишуть чарівниці в сотій кімнаті. Як будеш тікати з нею, в кінці коридора біля дверей побачиш ящик із сміттям. За ним у стіні є ґудзик. Натиснеш на нього, і двері відкриються.

     Але Грицько не хотів тікати без старого.
     - Діду, - питав він, - чим ланцюги можна перерізати?
     - За комином залізна пилка. Я її заховав, і за те мене щодня б'ють.
     Перепиляв Грицько ланцюги і визволив діда. А тоді зайшов у соту кімнату. Дванадцять

чарівниць, що колисали на скатертині прекрасні дівчину, від його погляду відразу на порох розсипалися.
     Дівчина розповіла, що вона царська донька. Викрали її від батька розбійники і привели сюди із зав'язаними очима.
     Хлопець наказав царівні йти за ним. Біля дверей їх уже чекав дід. Розшукав Грицько ґудзик у стіні, натис на нього, і двері відчинилися.
     Вибралися із підземелля та йдуть собі - то полями, то лісами, то дорогою. Зустрічають раз царського слугу, що по всіх краях шукав царівну. Пішли разом, лише дід попрощався біля дороги, що вела в його державу.
     А цар обіцяв віддати свою доньку за того, хто її визволить з полону. Засумував царський слуга, що не його буде царівна і половина царства. Вночі дочекався, коли Грицько засне, і зв'язав хлопця, а дівчину примусив йти далі.
     - Не смієш розповідати, хто тебе насправді визволив, - пригрозив служник. - Як розповіси - не жити тобі на цім світі!
     Так і пішов той слуга із царівною, а Гриця зоставив лежати зв'язаного. Але вранці якісь люди знайшли хлопця та й звільнили його.
     Прийшов Грицько до міста і проситься в одного бідняка:
     - Прийміть мене до себе жити, а я зароблятиму і для вас гроші.
     Згодився бідняк. Живе в нього Грицько, малює і непогано заробляє. Відпустив собі вуса і  бороду, що й пізнати важко.
   
     А цар уже готується до весілля. Царівна послала слуг, щоб вони знайшли доброго маляра, аби кімнати до весілля розмалював. Ті вибрали Грицька, бо ліпшого маляра у місті не було.
     Дістав Грицько задаток, а про роботу і не думає. Гуляє по палатах і рахує, скільки днів залишилося до весілля. Зайшла раз царівна подивитися на малярову роботу і аж за голову вхопилася:
     - Чоловіче добрий, що ви надумали? Скоро весілля, а жодна кімната не розмальована. Може, ви й малювати не вмієте?
     - Станьте перед дзеркалом, я стану перед другим, і побачите, як вас намалюю, - каже Грицько і дивиться у вікно, щоб дівчина його не впізнала.
     За пару хвилин намалював царівну. А вона просить:
     - Коли ви та файно малюєте, намалюйте в моїх кімнатах дванадцять картин, які хочете. Але чим скоріше, аби до весілля було все готово.
     Грицько пообіцяв усе зробити. А на другий день запросив царя з царицею та донькою поглянути на його роботу. Ті не могли надивуватися,  такі красні були картини.
     А коли дійшли до дванадцятої картини, царівна відразу догадалася, що то Грицькова робота. Там була змальована вона у підземеллі, колисали її на скатертині дванадцять чарівниць.
   
 Грицько тим часом поголився і з'явився перед царською сім'єю молодим файним легенем. Впізнала його царівна, заплакала від радості і розказала батькові всю правду.
     Розгнівався цар, що його обдурив слуга. Хотів розтягнути його кіньми, але Грицько перерадив:
     - Ліпше зв'язати його і залишити на ніч у лісі, як він мене.
     Так і зробили. А Грицькові та царівні весілля відгуляли.

Сподіваємося вам сподобалася казка! Якщо так - то зверніть увагу на такі:
Іван-царевич і красна дівиця - ясна зірниця
Цісарева донька