Чарівна шкатулка

     Жив собі на світі премудрий рабин(тобто священником він був). Одного разу прочитав той
священник у книгах, що через кожні сім років, сім днів і сім годин на сім хвилин відкривається одна скала. Туди може зайти лише семирічний хлопець. А у скалі тій на чарівнім столі лежить шкатулка із трьома слугами у ній.
     Підшукав тоді рабин семирічного хлопчика, навчив його, що має робити, і у визначений час до скали відвів. Коли та скеля відкрилася, рабин наказав:
     - Біжи, синку, хапай шкатулку і назад тікай.
     У скалі був такий блиск, що хлопець начудуватися не міг. Задивився, а коли хотів повертатися, скала зачинилася.
     Пожурився рабин - не дісталася йому шкатулка, та й пішов собі. А хлопець жив у скелі та чекав, коли зможе на волю вийти.

     Через сім років, сім днів і сім годин скеля знову відчинилася. Хлопець взяв чарівну шкатулку і додому повернувся. Дома лише матір застав, батько помер. Зраділа мати синові та й зразу забідкалася:
     - Ой, синку, ти голоден, а в нас у хаті пусто.
     - Йдіть до комори, - каже син, - може, там щось знайдете.
     Мати знала, що в коморі вітер виє, але пішла. Тоді хлопець відкрив шкатулку. Звідти вискочили троє слуг і питають:
     - Що накажете, пресвітлий пане?
     - Хочу, аби в хаті було досить їсти й пити.
     Зайшла мати і здивувалася: на столі повно всяких страв і напоїв.
     Жили собі син та мати, про біду не знали. А одного дня хлопець каже:
     - Мамо, йдіть до нашого царя, посватайте за мене царівну.
     Мати пішла. Ледве її впустили у царські палати. А як почув цар, що проста жінка хоче висватати за свого сина царівну, то засміявся:
     - Добре, - сказав він. - Віддам за твого сина доньку, якщо завтра буде в нього палата ліпша, як
у мене. Від його палати до моєї має бути золотий міст із золотими деревами по боках. І щоб на тих деревах золоті пташки співали. Коли цього твій син не зробить, то нижчий буде на голову.
     Зажурилася мати, додому пішла і синові все розказала.
     - Не журіться, - втішив її хлопець. - Завтра все буде готове.
     Відкрив тоді шкатулку і наказав слугам:
     - Щоб до ранку на цьому місці була золота палата, і щоб від неї був золотий міст до царського двору. А по боках мосту, щоб золоті пташки співали на золотих деревах.
     На ранок усе було готове. Вдягся хлопець у золоту одежу і по золотому мосту до царського двору йде.

     Зрадів цар, що у нього буде такий багатий зять. Скоро й весілля відгуляли. По золотому мосту хлопець повів царівну до своєї палати, і співали їм золоті пташки на золотих деревах.
     Дізнався рабин, що коло царської палати за одну ніч з'явилася нова, у сто разів ліпша, і згадав про чарівну шкатулку. Думав, думав, як її відібрати у хлопця, а потім таки надумав. Коли царевого зятя не було дома, прийшов під палату і вигукує:
     - Гей, міняю нові шкатулки на старі. За одну даю сто.
     Царівна побачила на столі стару шкатулку і віднесла рабину. А коли чоловік повернувся додому, похвалилася:
     - Дивися, скільки я дістала нових шкатулок за одну стару.
     - Що ти наробила? - забідкався чоловік. - Знайшла ти нам біду.
     Рабин тим часом відкрив шкатулку і наказав слугам:
     - Перенесіть цю палату з мостом і деревами за червоне море.
     Подув вітер, і на тому місці, де була палата, зосталася старенька та маленька хатчина.
     Як побачив цар, у якій хаті його донька живе, розгнівався і наказав її чоловікові голову відрубати. Та молодий відпросився на сім днів і пішов у світ свою шкатулку шукати.
     Прийшов у густий ліс і на високому дереві побачив палату воронячого царя. Спитав:
     - Світлий царю, чи не знаєш ти, куди ділася моя палата?
     Воронячий цар закрякав на цілий світ, і з усіх країв злетілися ворони. Та ніхто не знав, куди ділася золота палата.
     Тоді воронячий цар порадив:
     - Іди, чоловіче, до гусячого царя. Може він знає.
     Гусячий цар скликав усіх гусей, але ніхто з них не бачив палати із золотим мостом, Золотими деревами та золотими пташками.
     - Іди, чоловіче, до голуб'ячого царя, - каже гусячий цар. - Може він тобі допоможе.

     Голуб'ячий цар скликав голубів з усього світу. За хвилину-дві всі злетілися, лише один старий сивий голуб з перебитим крилом прилетів пізніше.
     - Чому ти запізнився? Чи мого наказу не чув? - грозився голуб'ячий цар.
     - Світлий царю, чув я твій наказ, - відповів голуб. - Та летіла золота палата з рабином за червоне море і моє крило надломила.
     Розпустив голуб'ячий цар своїх голубів і сам полетів за червоне море. Прилетів під палату і у вікно б'ється. Побачила рабинова жінка незвичайного голуба з колоною на голові і вікно відчинила. Залетів голуб'ячий цар до палати, схопив дзьобом шкатулку і випурхнув.
     Полетів він з шкатулкою через море. Коли вже був коло другого берега, побачив чоловіка, що чекав на свою шкатулку. Крикнув йому: "Є!" і в море шкатулку впустив.
     Повернувся голуб'ячий цар у свою палату, розказав усе чоловікові і радить:
     - Я покажу тобі, де живе риб'ячий цар, і підеш на те місце рибу ловити. Як зловиш дитину риб'ячого царя, не відпускай, поки не знайдуть риби твою шкатулку.
     Пішов царський зять до моря рибу ловити. Тільки зловив невелику рибчину з короною на голові, як повипливало багато великих і малих риб і стало просити:
     - Чоловіче добрий, відпусти нашого чаревича.
     - Знайдіть мою шкатулку на дні моря, тоді відпущу, - пообіцяв рибак.
     Усі риби кинулися на дно моря. Скоро одна випливла із шкатулкою у роті. Взяв царський
зять свою шкатулку і риб'ячого царевича відпустив. А тоді викликав слуг і наказав:
     - Щоб моя палата була на місці, а рабин най зостається жити там, де хотів, - за червоним морем.
     Тільки сказав, подув вітер і палату із золотим мостом та золотими деревами з-за моря переніс.
     Побачив цар, що на місці старої хати знову стоїть красна палата, і наказав дочці до свого чоловіка повернутися.
     Та й казці кінець!

Сподобалася казка - зверніть увагу на наступні:
Видимо й Невидимо
Зміїв перстень, котик і собачка
Казка про Опиря
Торби