Вовк та чоловік

   

Зустрів одного разу вовк старого жебрака:
     - Я тебе з'їм!
     Жебрак той був хитрий, та й каже вовкові:
     - Мене? Видиш, який я худий: кістки та шкіра тільки. Не посмакує тобі моє м'ясо. Я краще дам тобі пораду, кого треба їсти.
     - Кого? - запитує вовк.
     - Бач там, у лісі, люди рубають дрова. Позирай добре: від котрого найдальші летять тріски, того і їж. У нього буде найсмачніше м'ясо!
     Побіг вовк до лісу, виліз на високого граба, дивиться, котрий чоловік найдужче рубає дерево, звідки найдальше летять тріски. Дивився, дивився, доки не побачив одного молодого, високого, широкого в плечах лісоруба. Той мав рукави закачані, сокира вістрям виблискувала, а тріски летіли від нього, як білі голуби.

     Прийшов до того чоловіка вовк і каже:
     - Ну, чоловіче, я тебе з'їм!
     Подивився на вовка лісоруб, та й відповідає йому:
     - Хочеш мене з'їсти? То добре! Тільки мало почекай, доки я помиюся і помолюся. Я ж не звір якийсь, мені треба до смерті приладитися.
     - Добре, я почекаю! Ти тільки не довго там! - проричав вовк.
     Пішов тоді чоловік у гущавину, вирубав собі замашну палицю, взяв сокиру та йде. Вовк дивиться на чоловіка і питає:
     - Нащо тобі палиця? Може, будеш мене бити?
     - Де би я тебе бив? Я помився, а зараз дай мені твого хвоста руки витерти.
     Обернувся вовк хвостом до чоловіка, обкрутив чоловік хвостище довкола лівої руки, правою ударив так, що аж палиця у вовка на хребті затріщала. Бив, бив, бив так, що вовк усі зірки на небі побачив.
   
     Вовчисько застогнав:
     - Та чи не казав я, що ти мене будеш бити! Йой, йой, йой!.. Пусти, пусти, я вже буду чесний! Тільки дай мені щось закусити, бо я вже і битий, і голодний.
     Випустив лісник вовка із рук. Прийшли разом до колиби, розпалили вогонь, напекли риби. Кинув чоловік вовкові рибину.
     - Дай ще!
     Кинув чоловік вовкові ще одну рибку. З'їв вовк і цю.
     - Дай ще!
     Відрізав чоловік круглий кусень сиру і кинув вовкові. З'їв вовк і сир, та й наївся вже досхочу.
     Іде тоді хлопець додому, плететься  за ним і вовк. А на небі якраз світив повний місяць. От проходили той чоловік з вовком коло води, світиться місяць колесом білим у воді, а вовк і питає:
     - Чи можу я взяти собі той сир?
     - Можеш, але щоб взяти, мусиш вихлебтати усю воду.
     Вовк подякував чоловікові і кинувся хлебтати воду. Хлебче, хлебче, уже його лютим холодом прошпарило, а до сиру ніяк не може добратися.
     Ще, може, й до сьогодні той вовк хлебче десь воду, якщо ще не вихлебтав.
   
Рекомендовані казки:
Вчений вовк
Лисичка-сестричка і вовк-панібрат
Лісник та залізний вовк
Як вовк і заєць покумалися