Пізнього вечора приїхав один козак у село, зупинився біля крайньої хати і став проситися:- Гей, господарю, пусти переночувати!
- Іди, коли смерті не боїшся.
"Що за мова така!" - Думає козак, поставив коня в сарай, дав йому корму і йде в хату. Дивиться: і чоловіки, і жінки, і малі діти - всі плачуть-ридають та богу моляться. Ото помолилися і стали одягати чисті сорочки.
- Чого ви плачете? - запитує козак.
- Так бач, - відповідає йому господар, - у нашому селі ночами смерть ходить, в яку хату не загляне - так на ранок клади усіх мешканців у труни та й вези на цвинтар. Нинішньою ночі вже то буде і наша черга.
- Е, господар, не бійся: бог не видасть, свиня не з'їсть.
Хазяйни полягли спати, а козак собі на умі - і око не змикає.
У саму північ відчинилося вікно. Біля вікна показалася відьма - вся в білому, взяла кропило, просунула руку в хату і тільки хотіла кропити - як раптом козак махнув своєю шаблею і відтяв їй руку по саме плече. Відьма заохала, заверещала, по-собачому заскавчала і втекла геть. А козак підняв відрубану руку, сховав у свою шинель, кров змив і ліг спати.
- Хочете, - говорить козак, - я вам смерть покажу, що по вашому селі ходить? Збирайте скоріше всіх сотників і десятників та й ходімо її по селу шукати.
Негайно зібралися всі сотники і десятники і пішли по домівках. Там немає, тут немає, нарешті дісталися до вітхої хатки.
- Вся сім'я твоя тут у наявності? - Запитує козак у хазяйки.
- Ні, рідненький! Одна донька хвора, на печі лежить.
Козак глянув на піч, а у дівки рука відсічена. Тут він оголосив все, як було, вийняв і показав відрубану руку.
Селяни нагородив козака грошима, а цю відьму засудили та й втопили в річці.
Рекомендуємо прочитати:
Немає коментарів:
Дописати коментар