За льодяними горам, за синіми морями жив собі бідний чоловік. І було в нього діточок, як в решеті дірочок, та ще одним більше. Всі дістали якесь ремесло, лише наймолодший Василь не мав свого хліба.Батько й каже синам:
- Навчіть його якомусь ремеслу, бо пропаде.
Один брат обіцяє вивчити Василька на столяра, другий - на коваля, третій - на кравця. Кожен прихвалює своє ремесло, а Василько відмовляється.
- Я хочу бути лише майстром на тисячу рук, - каже він. - А хліб ваш задарма їсти не буду, піду у світ.
Зібрався хлопець у дорогу. Іде день, два, тиждень і придивляється, як народ бідує.
Прийшов у одну країну, а там люди з голоду вмирають.
Спитав у стрічного чоловіка:
- Чому ваша держава така бідна?
- У нас земля нічого не родить, - відповідає чоловік. - Одним кінцем наша держава досягає до льодяного царства. У тому царстві дуже лихий цар. Своїх людей винищив та й до нас добирається. Відчиняє ворота на границі, морози та заметіль до нас жене, і весь урожай пропадає.
Вислухав хлопець і надумав у льодяну країну йти та з лихим царем поборотися. Пішов у той бік, звідки найдужче морозом тягло. По дорозі надибав хатину, в якій сиділа стара жінка.
Зайшов до хати, а жінка питає:
- Як ти сюди потрапив, коли тут і птах не пролітає?
Розказав хлопець, хто він, куди йде. Баба нагодувала його і каже:
- Може, мій син Сонце допоміг би тобі.
Ввечері Сонце додому повернулося таке втомлене, що й заговорити з ним не можна було. І вирішив Василько до ранку чекати. Встав раніше від Сонця, став на порозі і чекає.
Прокинулося й Сонце. Надвір біжить і кричить до парубка:
- Відступися з дороги, бо в мене кожна хвилина дорога.
- Вислухай мене, - просить хлопець. - Я йду в льодяний край, та як мені царя перемогти?
- Спершу заслужи, щоб я тобі допомогло, - відповіло Сонце і по небу побігло.
Пішов Василь далі. Раз лише чує жалібний голос. Бачить - за горбком білий ведмідь лапу облизує. Злякався хлопець, а ведмідь проговорив:
Оглянув Василько лапу ведмедя, видер шматок із сорочки і перев'язав рану. Ведмідь мовив:
- На тебе чекає велика біда. Тут маєш три мої волоски. Як треба буде помочі, потреш їх.
Пішов Василько далі. Ввечері розпалив багаття. Гріється і дрімає. Коли чує голос:
- Щасливий чоловік, що коло вогню спить.
- Щасливий, бо льодяної бороди не має, - озвався другий голос.
Відкрив хлопець очі, а коло нього стоять маленькі чоловічки.
- Чи й ти тікаєш з льодяного царства? - питає один.
- Не тікаю, а хочу льодяного царя знищити, - відповідає Василько. - Лише не знаю, куди мені йти.
- Ми покажемо тобі дорогу, - кажуть чоловічки. - Та спочатку розтопи наші бороди.
Взяв хлопець із багаття головню, приклав до льодяних борід, і вони відпали. Зраділи чоловічки і подарували Василькові свисток.
- Як треба буде нашої помочі, - порадили вони, - свиснеш у цей свисток.
Іде Василько далі. Вийшов на високу, до неба, гору і лізе рачки, щоб зірок головою не зачепити.
Довго ліз Василько, поки дістався до снігової долини. Втомився і згадав про три волоски. Як потер ними, з'явився ведмідь і спитав:
- Що накажеш?
- Понеси в льодяний край.
- Я понесу, але там у десять раз сильніші морози.
- Все одно неси, - наказав Василь і сів на ведмедя.
Чим ближче було до льодяного царя, тим холодніше ставало. Хлопець уже ледве говорив.
- Чоловіче добрий, вертайся, бо замерзнеш, - просили вони.
- І не говоріть таке, - відповів Василько. - Ліпше біжіть до Сонця і скажіть йому, що я замерзаю в льодяній країні.
Чоловічки побігли, а ведмідь зігрів Василька своїм тілом і несе далі в льодяний край. Дивиться хлопець - довкола людей заморожених видимо-невидимо. Роздивлявся та й сам замерз і з ведмедя впав.
А чоловічки якраз потрапили до Сонця, коли воно відпочивати йшло. Розказали про Василька, що гине в льодяному царстві і просить допомоги. Сонце подумало і сказало:
- Не смію я із своєї дороги сходити. Але почекайте до ранку, як мені сон скаже.
Що снилося Сонцю, не знаємо. Та вранці воно на годину раніше прокинулося, збігло на льодяну гору, і сталося чудо: сніг і лід розтанули, заморожені люди, звірі, дерева ожили. І Василь прокинувся. Сів на ведмедя й далі до льодяного царя йде.
Але воювати вже не було з ким, льодяний цар загинув від Сонця.
Рекомендуємо наступні казки:
Немає коментарів:
Дописати коментар