Як були собі чоловік та жінка, та не було у них дітей. От той чоловік насіяв проса, і
вродилось просо таке славне, що аж весело дивитися.
Де не взявся вітер - вибив те просо. Прийшов чоловік додому та й голосить:
- Будемо, - каже, - ми тепер, жінко, без каші!
А жінка йому відказує:
- Іди, чоловіче, до вітрового батька суду просити: нехай тобі за побій заплатить!
Чоловік і пішов.
От приходить до вітрового батька, поклонився йому та й каже:
- Чого я до тебе прийшов, панотче?
- Скажеш.
- Твій син вибив у мене просо, так заплати мені за побій.
- Що ж тобі платити? Я не знаю, чим тобі платити.
От став вітрів батько думать. Думав, думав, а тоді і каже:
- Дам я тобі торбу.
- А що ж я з тою торбою робитиму?
- А що робитимеш? Як схочеш їсти, то зараз і скажеш:
- Торбо, торбо, поставляйсь!
Так от тобі буде їсти і пити, скільки душа забажає!
- Ну, добре!
- А як наїсишся, то скажеш:
- Торбо, торбо, укладайся!
Вона й укладеться.
- Ну, гаразд.
Поніс чоловік торбу додому і хвалиться жінці:
- От, жінко, що я приніс?
- Торбу. А що, чоловіче, з тієї торби?
- А що, жінко, це торба така, що тільки скажеш: поставляйсь! Так тут буде такої страви, що не поїмо.
Жінка ухопила відра, пішла по воду та й хвалиться сусідам:
- Мій чоловік приніс таку торбу, що як скажеш: поставляйсь! - так буде такої страви, що й не поїмо!
А кум їх почув, що говорить жінка, та й каже:
- Я прийду до вас у неділю обідать.
От діждались неділі. Прийшов кум у гості, садять його обідати, а піч не топлена, нічого нема!
Кум і дивується:
- Що це, - дума собі, - за вража мати? Що то вони мені поставлять їсти?
Коли це господар зніма торбу з кілка. Кум і думає:
- Чи це тобі справді жінка не збрехала?
А господар поклав торбу на стіл та й наказує:
- Торбо, торбо, поставляйсь!
Торба як поставилась, так де тієї й страви набралось: паляниці, м'ясо, борщ, гуска печена, пампушки із сметаною, каша молочна...усе! Їли, їли та не поїли!
От кум прийшов до господи та й каже своїй жінці:
- От, жінко, у кума торба!
- А що там за торба така?
- А що? Посадив обідать, зняв з кілка торбу, та тільки усього, що сказав: торбо, торбо, поставляйсь! Так такого добра набралось, що тільки вигадать можна!
- От диво!
- Атож! Не диво!
- Де ж це він її таку здобув?
- А ось піду спитаю, де він її справді здобув!
От і прийшов.
- Де ти, куме, торбу взяв?
- А де взяв? Вітер дав.
- Продай, куме, мені цю торбу.
- Ні, не продам.
- Я тобі пару волів дам за неї.
- Не хочу й двох.
- На тобі три.
- Не хочу.
- От тобі чотири.
- Хто його зна, що робить!
А жінка каже:
- Та бери, чоловіче, чотири пари плугів, волів, буде чим орудувати.
Подумав чоловік та й змовився. Взяв у кума чотири пари волів, а йому торбу віддав.
Сам же, узявши воли, оре та хліб сіє. Насіяв проса, уродилось... Де не взявся вітер та й побив те просо.
Чоловік прийшов додому та й голосить:
- Побив вітер знов наше просо, будемо тепер без каші!
А жінка й каже:
- Ти б пішов знов до вітрового батька: нехай дасть таку торбу, як давав!
Пішов чоловік.
- Здоров був, панотче!
- Здоров, чоловіче!
- Чого я до тебе прийшов?
- Скажеш.
- Твій син знов моє просо вибив; заплати за побій!
- Що ж я тобі заплачу?
- Дай мені таку торбу, як давав.
- Добре, чоловіче! Ось на тобі цю торбу, та як вийдеш у поле, так тільки скажеш: "Торбо, торбо, поставляйсь!" Там побачиш, як воно тобі поставиться!
Чоловік узяв торбу та й поніс. вийшов у поле та й сів відпочивати. Захотілось йому їсти. Вийняв він торбу з-за пазухи та й наказую:
- Торбо, торбо, поставляйсь!
Торба як поставилась... Як вискочить з торби здоровенний молоток, як почав він чоловіка клепати; клепає, клепає... Йому, сердешному, аж очі помутились, аж джмелів слухає...
- Торбо... торбо... торбо... укладайсь! Торбочко, торбонько, укладайсь!
Молоток ускочив у торбу.
Зав'язав він свою торбу й несе до господи.
- Ну що, чоловіче, приніс?
- Приніс.
- А покажи.
- Осьде.
- Така? О чоловіче, тепер знову гарно будемо жити!
- А що, жінко, бачиш, які у мене виски?
- А що це? Як пампушки! Що це таке, чоловіче?
- А що? Скажи лиш ти торбі: поставляйсь - так і дізнаєшся.
- Торбо, торбо, поставляйсь!
Молоток як вискочив з торби...
- Торбо... торбо... торбо ж, та торбонько, укладайсь!
Молоток ускочив у торбу. Чоловік зав'язав торбу та й повісив на кілку.
Сидить жінка ні жива, ні мертва.
- А що, жінко, гарно будем жити?
- Ну, тепер, чоловіче, не ходи до вітрового батька: хай йому цур!
Трохи згодом побігла жінка до кума та й хвалиться:
- Мій чоловік знов торбу добув.
- Таку?
- Таку! Хай їй лиха година! Як сказала: поставляйсь, а з неї як вискочить молоток... Насилу встигла сказати: укладайсь!
- Де ж та торба?
- А де? Висить у хаті на кілку!
- Навіщо ви її держите?
- Для прихожого.
Де не взявся вітер - вибив те просо. Прийшов чоловік додому та й голосить:
- Будемо, - каже, - ми тепер, жінко, без каші!
А жінка йому відказує:
- Іди, чоловіче, до вітрового батька суду просити: нехай тобі за побій заплатить!
Чоловік і пішов.
От приходить до вітрового батька, поклонився йому та й каже:
- Чого я до тебе прийшов, панотче?
- Скажеш.
- Твій син вибив у мене просо, так заплати мені за побій.
- Що ж тобі платити? Я не знаю, чим тобі платити.От став вітрів батько думать. Думав, думав, а тоді і каже:
- Дам я тобі торбу.
- А що ж я з тою торбою робитиму?
- А що робитимеш? Як схочеш їсти, то зараз і скажеш:
- Торбо, торбо, поставляйсь!
Так от тобі буде їсти і пити, скільки душа забажає!
- Ну, добре!
- А як наїсишся, то скажеш:
- Торбо, торбо, укладайся!
Вона й укладеться.
- Ну, гаразд.
Поніс чоловік торбу додому і хвалиться жінці:
- От, жінко, що я приніс?
- Торбу. А що, чоловіче, з тієї торби?
- А що, жінко, це торба така, що тільки скажеш: поставляйсь! Так тут буде такої страви, що не поїмо.
Жінка ухопила відра, пішла по воду та й хвалиться сусідам:
- Мій чоловік приніс таку торбу, що як скажеш: поставляйсь! - так буде такої страви, що й не поїмо!
А кум їх почув, що говорить жінка, та й каже:
- Я прийду до вас у неділю обідать.
От діждались неділі. Прийшов кум у гості, садять його обідати, а піч не топлена, нічого нема!
Кум і дивується:
- Що це, - дума собі, - за вража мати? Що то вони мені поставлять їсти?
Коли це господар зніма торбу з кілка. Кум і думає:
- Чи це тобі справді жінка не збрехала?
А господар поклав торбу на стіл та й наказує:
- Торбо, торбо, поставляйсь!
Торба як поставилась, так де тієї й страви набралось: паляниці, м'ясо, борщ, гуска печена, пампушки із сметаною, каша молочна...усе! Їли, їли та не поїли!
От кум прийшов до господи та й каже своїй жінці:
- От, жінко, у кума торба!
- А що там за торба така?
- А що? Посадив обідать, зняв з кілка торбу, та тільки усього, що сказав: торбо, торбо, поставляйсь! Так такого добра набралось, що тільки вигадать можна!
- От диво!
- Атож! Не диво!
- Де ж це він її таку здобув?
- А ось піду спитаю, де він її справді здобув!От і прийшов.
- Де ти, куме, торбу взяв?
- А де взяв? Вітер дав.
- Продай, куме, мені цю торбу.
- Ні, не продам.
- Я тобі пару волів дам за неї.
- Не хочу й двох.
- На тобі три.
- Не хочу.
- От тобі чотири.
- Хто його зна, що робить!
А жінка каже:
- Та бери, чоловіче, чотири пари плугів, волів, буде чим орудувати.
Подумав чоловік та й змовився. Взяв у кума чотири пари волів, а йому торбу віддав.
Сам же, узявши воли, оре та хліб сіє. Насіяв проса, уродилось... Де не взявся вітер та й побив те просо.
Чоловік прийшов додому та й голосить:
- Побив вітер знов наше просо, будемо тепер без каші!
А жінка й каже:
- Ти б пішов знов до вітрового батька: нехай дасть таку торбу, як давав!Пішов чоловік.
- Здоров був, панотче!
- Здоров, чоловіче!
- Чого я до тебе прийшов?
- Скажеш.
- Твій син знов моє просо вибив; заплати за побій!
- Що ж я тобі заплачу?
- Дай мені таку торбу, як давав.
- Добре, чоловіче! Ось на тобі цю торбу, та як вийдеш у поле, так тільки скажеш: "Торбо, торбо, поставляйсь!" Там побачиш, як воно тобі поставиться!
Чоловік узяв торбу та й поніс. вийшов у поле та й сів відпочивати. Захотілось йому їсти. Вийняв він торбу з-за пазухи та й наказую:
- Торбо, торбо, поставляйсь!
- Торбо... торбо... торбо... укладайсь! Торбочко, торбонько, укладайсь!
Молоток ускочив у торбу.
Зав'язав він свою торбу й несе до господи.
- Ну що, чоловіче, приніс?
- Приніс.
- А покажи.- Осьде.
- Така? О чоловіче, тепер знову гарно будемо жити!
- А що, жінко, бачиш, які у мене виски?
- А що це? Як пампушки! Що це таке, чоловіче?
- А що? Скажи лиш ти торбі: поставляйсь - так і дізнаєшся.
- Торбо, торбо, поставляйсь!
Молоток як вискочив з торби...
- Торбо... торбо... торбо ж, та торбонько, укладайсь!
Молоток ускочив у торбу. Чоловік зав'язав торбу та й повісив на кілку.
Сидить жінка ні жива, ні мертва.
- А що, жінко, гарно будем жити?
- Ну, тепер, чоловіче, не ходи до вітрового батька: хай йому цур!
Трохи згодом побігла жінка до кума та й хвалиться:
- Мій чоловік знов торбу добув.
- Таку?
- Таку! Хай їй лиха година! Як сказала: поставляйсь, а з неї як вискочить молоток... Насилу встигла сказати: укладайсь!
- Де ж та торба?
- А де? Висить у хаті на кілку!
- Навіщо ви її держите?
- Для прихожого.
Рекомендовані казки:
Немає коментарів:
Дописати коментар