Був собі один бідняк, і мав він сина Леся.Полював якось Лесь у лісі і почув прекрасний пташиний голос. Пішов він на голос та й побачив таку красну пташку, що очей не можна було відвести.
Підкрався хлопець і зловив тую пташку. А вона йому людським голосом каже:
- Зловити ти зумів. Але чи вдасться тобі мене за жінку мати?
Приніс Лесь пташку додому, і стала вона красною дівчиною.
- Я буду твоєю жінкою, - каже вона. - Лише не смієш випитувати, що я роблю. Як спитаєш, знову стану пташкою і відлечу у свої краї.
Живуть собі Лесь з Іляною (так звали ту жінку, що пташкою була), вже й синочок у них народився, такий красний, такий розумний. Та чудною стала Іляна. Батько пестить сина, а мати б'є, батько хвалить, а мати лає.
Недовго тішився Лесь, довелося йому скоро сина поховати. Плаче бідний батько, побивається, а мати й одну сльозу не впустила.
Незабаром померла і Лесева мати. Сумує Іляна, ледве на ногах держиться, аж серце у неї з жалю розривається.
Дивується Лесь: за старою свекрухою Іляна очі виплакала, а за сином і дня не сумувала. Не витерпів і спитав, чому вона така чудна.
- За старою матір'ю я плачу, бо такої доброї жінки тяжко в світі знайти. А за сином не сумувала, бо він став би великим злочинцем, через нього зосталось би немало вдів і сиріт. Тепер ти знаєш, що хотів знати, а я мушу покинути тебе.
Сказала це і пташкою у вікно вилетіла.
Зажурився Лесь, що жінку втратив, і пішов її шукати.
Три роки блукав він світами, та ніде не чув про дивну пташку. А одного разу зайшов до старого мельника. Привітався, а мельник каже:
- Не за цим я до вас прийшов, - каже Лесь. - Шукаю я свою премудру Іляну, що пташкою від мене відлетіла. Чи не помогли б ви мені?
- Як добре пам'ятаю, - відповідає дід, - два роки тому он там, на березі, вона відпочивала. Та не одну пару черевиків потрібно тобі стоптати, щоб її знайти. Ліпше наймися до мене за помічника, може, разом щось придумаємо.
Згодився Лесь і став мельнику допомагати. А дід добре годує свого слугу і сильним напоєм його поїть. Вже одною рукою Лесь мішок з мукою, як пір'їнку, підіймає. Сам дивується, звідки у нього така сила.- Щось я дуже сильним став, - каже раз мельнику.
- Так і має бути. Мусиш на мізинцю підняти дванадцять метрів свічок, кожен метр котрих важить за сто кілограмів. Інакше не знайдеш ти своєї Іляни.
Минув рік. Зв'язав мельник дванадцять метрів свічок і дає Лесеві:
- Ану спробуй підняти.
Хлопець узяв в'язанку мізинцем і ледве з місця зрушив.
- Треба тобі, Лесю, ще в мене служити, - похитав головою дід.
Помагає Лесь мельникові, добре їсть, меди п'є, а через рік знову свою силу пробує. Взяв мізинцем в'язанку свічок і до плеча підняв.
- Ще слабий ти, - каже старий.
Минув і третій рік. Взяв Лесь в'язанку мізинцем і грається нею, ніякої ваги не відчуває.
- Тепер можеш іти за жінкою, - каже мельник. - Але пішки не дійдеш у її країну. Сховайся у великий ящик із мукою, що в коморі стоїть. Прилетить старий ворон, щоб перенести муку у ту країну, де живе премудра Іляна. І тебе з мукою перенесе. Даю тобі клубок ниток і дванадцять метрів свічок. Як будеш у державі премудрої Іляни, свічки запалиш і клубок кинеш перед собою. Йди за ним і знайдеш свою жінку.
Подякував Лесь мельникові, попрощався і сховався у ящик із мукою. Свічки та клубок із собою взяв. Опівночі прилетів ворон, переніс у дзьобі ящик той через море і висипав муку разом з хлопцем у величезній коморі.
Запалив Лесь свічку, кинув клубок перед себе. Клубок покотився, і хлопець пішов за ним. Іде та йде. Свічка одна згорить - він другу палить. Бачить, і клубок мало не весь розмотався, та й остання свічка догорає. Підвів голову, а перед ним палата закрутилася на курячій лапці і зупинилася дверима проти нього.
Вранці прокидається, а коло нього троє красних дівчат. І премудра Іляна між ними. Побачила, що Лесь уже не спить, і питає:
- Нащо ти прийшов сюди, на край світу?
- Прийшов я, бо жити без тебе не можу, - відповідає Лесь.
- Коли хочеш зі мною жити, кинь мене в котел з пареним молоком.
- Де б я таке зробив! - каже Лесь. - Як можу тебе погубити?
- Доки не переварюся, буду гадюкою. Та не розпитуй мене, а кидай.
Закрив Лесь очі, кинув жінку в гаряче молоко і в котел глянути боїться. А за пару хвилин стояла премудра Іляна коло Леся, та ще краща, як була.
Відтоді Лесь ніколи не випитував, що його жінка робить.
Сподіваємося Вам сподобалася ця казка, якщо так - рекомендуємо інші:
Біля Льошка
Змієва дочка
Іван царевич і красна дівиця - ясна зірниця
Про вужа-царевича та вірну жону
Цісарева донька
Семилітка
Немає коментарів:
Дописати коментар