Раз у лісі сиділи на зелених галузках усякі птиці: ворони, сороки, яструби, сови, сойки та інші й говорили між собою, що всі люди і звірі мають голову-царя, а що птиці не мають.
Ворона сказала:
- Я думаю, що пташиним царем треба вибрати сову...(А сова була її кумою.)
- І я так думаю, - говорить яструб. - Сова мусить бути нашим царем уже тому, що в неї велика голова.
І інші птиці підтримали ворону, і сову справді вибрали царем.
Розійшлися птиці кожна по своїй роботі. В'ють собі гнізда, несуть яйця, висиджують малих. Одні в'ють гнізда у лісі, другі - в селі. Лиш сова не творить нічого. Вона знайшла собі місце в комині.
Горобець звив собі гніздо в стрісі і зніс шестеро яєць, і висидів шість голопузят.
Потрапила сюди сова, з'їла малих і полетіла собі. Старий горобець дуже розсердився на сову і подав скаргу іншим птицям - нем'ясоїдам - синиці, дятлові, жайворонку та іншим.
Сі птиці зібралися і судять суд над совою і рішили, що вона не може бути царем, бо з'їдає малих пташок.
Се рішення взяв горобець і поніс до вищих птиць. По дорозі стрітив журавля:
- Куди ідеш, братчику-горобчику?
- Несу рішення проти сови... Ну і ти зі мною, допоможи моєму горю!
- Ой, неборе, я не маю часу, я мушу ловити жаб у болоті.
Горобець летить далі. Стрітив бузька:
- Братчику-горобчику, куди дершиш путь?
- Несу рішення проти сови.
- Добре робиш, я тобі допоможу...
І почав строїти гніздо на самім вершку хати, аби видів сову в комині.
- Будь ти нам за царя.
Але бузько не хотів:
- За царя треба брати таку птицю, котра цілий рік живе в одному краї...
Так зібралися птиці знов, аби вибрати собі нового царя...
Яструб звідає сову:
- Ну, що ти скажеш?
- Пу-гу, пу-гу, ру-гу!
То значить, що вона буде царем.
Але всі птиці запротестували:
- Вона з'їсть наших малих! Ми всі трудимося, а сова - дармоїд!
На се прилетів орел, і ворона говорить:
- Той буде царем, хто найвище полетить в небо.
І всі погодилися.
Орел, жайворонок і сова почали летіти в гору, волове вічко сховалося орлові у хвіст.
Летять, летять, летять... Засвітило сонце, і сова впала. Жайворонок летів вище, але і він дальше не міг. Лиш орел летить, летить, летить, аж стратився у небі... І коли вже втомився, всі закричали:
- Хай живе наш цар орел!
Але в той момент волове вічко вхопилося з-під крила орла і підлетіло вище. Усі птиці сердито запищали і кинулися на нього кусати. Волове вічко сховалося в город, тому воно ще й нині ховається у пліт. Хто цьому не вірить, хай мене позвідує.
Ми рекомендуємо:
Яйце-райце
Заєць і жаби
Премудра Іляна
Як лисичка Івана-баштанника зробила царем
Ворона сказала:
- Я думаю, що пташиним царем треба вибрати сову...(А сова була її кумою.)
- І я так думаю, - говорить яструб. - Сова мусить бути нашим царем уже тому, що в неї велика голова.
І інші птиці підтримали ворону, і сову справді вибрали царем.
Розійшлися птиці кожна по своїй роботі. В'ють собі гнізда, несуть яйця, висиджують малих. Одні в'ють гнізда у лісі, другі - в селі. Лиш сова не творить нічого. Вона знайшла собі місце в комині.
Горобець звив собі гніздо в стрісі і зніс шестеро яєць, і висидів шість голопузят.
Потрапила сюди сова, з'їла малих і полетіла собі. Старий горобець дуже розсердився на сову і подав скаргу іншим птицям - нем'ясоїдам - синиці, дятлові, жайворонку та іншим.
Сі птиці зібралися і судять суд над совою і рішили, що вона не може бути царем, бо з'їдає малих пташок.
Се рішення взяв горобець і поніс до вищих птиць. По дорозі стрітив журавля:
- Куди ідеш, братчику-горобчику?
- Несу рішення проти сови... Ну і ти зі мною, допоможи моєму горю!
- Ой, неборе, я не маю часу, я мушу ловити жаб у болоті.
Горобець летить далі. Стрітив бузька:
- Братчику-горобчику, куди дершиш путь?
- Несу рішення проти сови.
- Добре робиш, я тобі допоможу...
І почав строїти гніздо на самім вершку хати, аби видів сову в комині.
- Будь ти нам за царя.
Але бузько не хотів:
- За царя треба брати таку птицю, котра цілий рік живе в одному краї...
Так зібралися птиці знов, аби вибрати собі нового царя...
Яструб звідає сову:
- Ну, що ти скажеш?
- Пу-гу, пу-гу, ру-гу!
То значить, що вона буде царем.
Але всі птиці запротестували:
- Вона з'їсть наших малих! Ми всі трудимося, а сова - дармоїд!
На се прилетів орел, і ворона говорить:
- Той буде царем, хто найвище полетить в небо.
І всі погодилися.
Орел, жайворонок і сова почали летіти в гору, волове вічко сховалося орлові у хвіст.
Летять, летять, летять... Засвітило сонце, і сова впала. Жайворонок летів вище, але і він дальше не міг. Лиш орел летить, летить, летить, аж стратився у небі... І коли вже втомився, всі закричали:
- Хай живе наш цар орел!
Але в той момент волове вічко вхопилося з-під крила орла і підлетіло вище. Усі птиці сердито запищали і кинулися на нього кусати. Волове вічко сховалося в город, тому воно ще й нині ховається у пліт. Хто цьому не вірить, хай мене позвідує.
Ми рекомендуємо:
Яйце-райце
Заєць і жаби
Премудра Іляна
Як лисичка Івана-баштанника зробила царем
Немає коментарів:
Дописати коментар