- Я балакатиму до тещі не по-нашому. А як вона спитає в тебе, чого я так балакаю, то ти скажи, що я вже забув по-своєму балакати, а тільки по-німецькому вмію. А як я що скажу по-німецькому, так ти їй по-нашому переказуй.
- Добре! - каже той.
От приїхали. Теща рада, що зять приїхав, вітається до нього, а він:
- Вухри-мохри! вухри-мохри!
- Що це йому таке сталося, що річ йому одібрало!
- Та то він уже забув по-своєму балакати, а навчився по-німецькому, - каже парубок.
От теща почала про дочку розпитувати та про внуків, а він усе:
- Вухри-мохри! вухри-мохри!
Так їй аж страшно його стало.
От тоді питає вона зятя:
- Може, обідати вже будете?
А він:
- Вухри-мохри! вухри-мохри!
А наймит перекладає:
- То він каже, що не хоче обідати.
Пан сердиться, що наймит так каже, та аж кричить: "Вухри-мохри", бо їсти страшенно хоче.
А наймит:
- Ідіть, - каже, - паніматко, од його, а то бачите - аж сердиться, що ви з обідом докучаєте.
Теща з наймитом пообідала, а зять зостався не ївши. От увечері знов теща питає зятя, чи не вечерятиме.
А він:
- Вухри-мохри! вухри-мохри!
Наймит каже:
- Не хоче вечеряти, каже, щоб дали тільки шматок хліба та кварту води.
Так теща дала йому шматок хліба та кварту води, а сама повечеряла з наймитом.
Зять уже так сердиться на наймита, а таки не хоче по-своєму балакати.
От уранці лагодиться він уже їхати.
Теща й того й сього несе на віз дочці та онукам на гостинець.
А він радий, що такого багато, та:
- Вухри-мохри! вухри-мохри!
А наймит:
- Не несіть нічого! Пан не хоче брати, каже, щоб забрали геть.
То теща й позабирала усе назад.
От як виїхали за слободу, пан почав наймита лаяти і каже:
- Я через тебе голодний сидів і додому нічого не везу. Коли так, чого ж я сюди приїздив?
А наймит каже:
- а хіба я знаю по-німецькому! Я ж думав, що як слід переказую!
Схожі казки:
Як мужик пана дурив
Видимо й Невидимо
Покараний скупець
Немає коментарів:
Дописати коментар